В Україні відбувається реванш – це вже очевидно. І не тільки в ідеологічних змістах, але й у кадрових – особи, які були наближені до президента-втікача та ті, хто виконували його злочинні накази, повертаються в Україну та отримують посади.

А пам'ятаєте, як Зеленський на стадіоні під час передвиборчої компанії публічно питав: «Чому через 5 років ми так і не знаємо вбивць на Майдані?». І пам'ятаєте, як, обравшись президентом, він публічно пообіцяв завершити справи Майдану, коли зустрівся з родинами Небесної Сотні?

Натомість торік Зеленський власним підписом повернув у велику політику Олега Татарова – працівника МВС Захарченка, який під час Революції Гідності висував на брифінгах ультиматуми учасникам Революції, оббріхував їх та провокував силове протистояння. А ще Олег Татаров був адвокатом Вадима Новинського та співпрацював із колишнім першим заступником Адміністрації експрезидента-втікача Віктора Януковича Андрієм Портновим. А ще він був помічений у супроводженні Ріната Ахметова на допити. І НАБУ його небезпідставно звинувачує у корупції за розкрадання 81 мільйонів гривень на побудові житла нацгвардійцям. Але Зеленський всіляко захищає Татарова та не поспішає звільняти! Що черговий раз підтверджує тісний зв'язок зеленої влади з т.зв. «руськім міром» та те, що патріотична риторика з вуст першої особи держави є штучною та викликана тільки однією причиною – бажанням призупинити падіння власного рейтингу.

18 червня українці зібрали двадцять п'ять тисяч підписів за звільнення Татарова, але петиція досі не розглянута і навряд чи колись буде задоволена Зеленським, який покриває власних друзів.

Інший заступник голови ОПУ – Сергій Трофімов – є дияконом в московській церкві та відверто каже, що «минула влада дискредитувала дії мільйонів віруючих» і що Порошенко «обрав лукавий вектор». Крім того, він зізнався, що неодноразово разом із Зеленським зустрічався з Онуфрієм. Тобто виходить, що Володимир Зеленський таємно зустрічається з особами, які очевидно є агентами російських спецслужб та оточив себе людьми, які знаходяться під омофором церкви ФСБ. Саме тому і досі не виконується ухвалений парламентом попереднього скликання закон щодо перейменування УПЦ МП на Російську православну церкву в Україні. І саме тому вже майже два роки, як заблоковано перехід громад українських віруючих з московської церкви в ПЦУ. Бо, як виявилось, у російської церкви є потужні лобісти на Банковій.

Ті, кого українці мали б справедливо забути, як страшний сон – це різноманітні портнови, татарови, смірнови та їм подібні діячі часів банди Януковича. Але їх реванш відбувається системно – не тільки в Києві, але й на місцях.

Показовим є випадок, який минулого тижня сколихнув Запоріжжя – в суді раптово з'явився екс-керівник обласного управління МВС Володимир Серба.

Саме він звинувачується у кривавому розгоні Майдану в Запоріжжі 26 січня 2014 року, в результаті якого постраждало більше 100 громадян.

У 2015 році він втік з країни та до останнього знаходився у всеукраїнському та міжнародному розшуку, але на суді він заявив, що всі ці роки «не знав про розшук», що «загубив український паспорт», а повернутись в Україну «не міг через епідемію коронавірусу».

До того ж місцевий відділ поліції заявив, що Серба не перебуває в розшуку, а тому вони затримати його не можуть. І суд повірив у всю цю маячню, присудивши Володимиру Сербі найм'якіший запобіжний захід – особисте зобов'язання. Тобто під «чесне слово» відпустили особу, яка віддавала наказ бити запоріжців, 6 років ховалася в Росії та на окупованих територіях (бо де ще можна «загубити» український паспорт?).

Але насправді справа набагато глибша. Ці одіозні діячі не просто повертаються – їх системно повертають:

1. Хтось зняв Сербу з розшуку.

2. Хтось забезпечив, щоб розшукуваний вільно перетнув кордон. Без паспорта.

3. Хтось пообіцяв Сербі повну і неадекватну лояльність суду. Бо без гарантій безпеки та волі Серба б точно не повертався, а продовжив би бігати «русскім міром».

І цей «хтось» точно сидить не в Запоріжжі. Бо «вирішити питання» з поліцією, прикордонниками та судом можливо тільки на центральному рівні – в високому київському кабінеті.

Найогидніше в цій ситуації це те, що ми два роки тому попереджали усіма можливими засобами, що так і буде. Кричали та намагалися переконати українців, що обрання Зеленського – це перемога банди Януковича і проросійських сил. Але нас не почули.

І ще одна красномовна ситуація сталася в рідному мені Запоріжжі на минулому тижні. Під час урочистостей з нагоди Дня Військово-Морських Сил ЗСУ на головній площі Бердянська підняли прапор, військовим вручили грамоти, а «десниця президента» – нещодавно призначений Зеленським Голова Бердянської РДА Олексій Бакай – привітав українських захисників таким чином, що навряд чи взагалі можна назвати вітанням.

Олексій Бакай – багаторічний член Партії Регіонів, який неодноразово був депутатом місцевих рад, а у 2010 році став міським головою Бердянська від політсили Януковича.

Під час урочистостей Бакай вітав моряків російською мовою, при цьому розповідав про «братній російський народ» та «доброго сусіда», з яким «на жаль стосунки не сусідські». Бакай зазначив: «Наша Україна багатонаціональна, інтернаціональна, тому я думаю, буде правильно, якщо кожен буде говорити на тій мові, на якій більше зручно» й дарма, що закон про мову зобов'язує у першу чергу державних посадовців звертатися українською, зокрема на офіційних заходах.

А далі цей представник президентської вертикалі договорився до того, що «у нас (українців) має вистачити розуму все зробити так, щоб ми, слов'яни, жили дружно»…. То виходить, що проблема, на його думку, в нас? А не в російських танках і «Градах», «зелених чоловічках», окупаційних адміністраціях та російській багаторічній пропаганді?

«Не зовсім братські, сусідські дії…». Саме так нинішні посадовці називають анексію російським агресором Криму та окупацію частини ОРДЛО, тисячі загиблих українських військовослужбовців та мирних жителів, які пролили свою кров за Україну і які щодня віддають свої життя за нашу державу, за її становлення та за територіальну цілісність.

Зазначу, що такий виступ Голови райдержадміністрації обурив запоріжців – він образив військовослужбовців, які були просто вражені від сказаного Бакаєм. Але реакції від Зеленського і його Офісу досі немає. Виходить, що подібні виступи є цілком нормальними для президентської вертикалі – мабуть це і є квінтесенція ідеології «какая разніца». Під час виступу на заході були присутні очільники і обласної влади, які просто мовчки стояли та слухали цю відверту кремлівську пропаганду про «один слов'янський народ». Жодної реакції від Запорізької ОДА теж наразі нема.

Дивлячись на такий відвертий реванш я згадую, як деякі сили два роки тому безвідповідально заявляли: «Зеленський – слабкий і якщо робитиме щось не так, то ми його знесемо», перманентно бігаючи з рожевими свинками містами і селами.

Ну що, зносите? Чи і зараз ще не час? Чи може, нарешті, настав момент визнати помилку дворічної давнини? Бо визнання помилки – це вже половина її виправлення.

Настав час усвідомити, що зло два роки тому засіло на Банковій, а повернення кадрів Януковича – це тільки один з його видимих наслідків.