site.ua
igar.tyshkevich
Ігар Тышкевіч
топ-автор

Нещодавно рейс "Белавіа" Київ – Мінськ було розгорнуто в повітрі у 50 км від білоруського повітряного простору. Літак повернули в Жуляни, зняли з борту одного пасажира для перевірки.

Рядовий факт, який уже став міжнародним скандалом. Адже СБУ нічого не знайшла, і пасажира відпустили, а білоруська авіакомпанія заявила, що українські силовики погрожували підняти в повітря винищувачі. Офіційної реакції української влади наразі немає. Зате є міжнародний скандал, який міг вилитися в щось більш серйозне.

Звичайний рейс 21 жовтня з Києва до Мінська почався без ексцесів: пасажири здали багаж, пройшли перевірку митниці і прикордонслужби; літак піднявся в повітря о 15:25. Проте, вже через 11 хвилин, коли "Боїнг" знаходився в 50 км від білоруського повітряного простору, диспетчер дав команду на повернення. Ось цитата з офіційного прес-релізу компанії.

"В 15:36, за 50 кілометрів до входу в повітряний простір Республіки Білорусь, командирові повітряного судна надійшла вказівка від диспетчера управління повітряного руху районного центру "Київ", що входить до державного підприємства з обслуговування повітряного руху "Украерорух", про негайне повернення до аеропорту вильоту без пояснення будь-яких причин. Також, було заявлено, що у разі невиконання команди в повітря будуть підняті винищувачі. Командир повітряного судна виконав надіслану вказівку та о 15:37 приступив до зниження".

При прибутті літака у Київ українські силовики зняли з борту громадянина Вірменії Армена Мартиросяна – відомого пропагандиста "русского міра". Який активно пише (а за деякими даними, редагує) до ресурсу "Україна.ру" – структурного підрозділу кисельовського холдингу "Россия сегодня". Офіційне пояснення українських силовиків – загроза національній безпеці. Логічно й можливо, враховуючи особу Мартиросяна.

Проте далі події розвивалися як у комедії абсурду. Перевірка пасажира нічого не дала – Мартиросян полетів до Мінська наступним літаком. Борт EW-456РА (який повертали в Жуляни) так само завершив свій рейс без подій. Ніхто з представників української влади не вибачився ні перед пасажирами, ні перед авіакомпанією.

І вже через 4 години з'явився прес-реліз "Белавіа". Про те, що пасажирському літаку погрожували атакою винищувача. Україна, природно, заперечує факт загроз, але вибачатися і компенсувати збитки компанії не поспішає. Справа набирає ходи, і МЗС Білорусі (у вихідний день!) вручає офіційну ноту протесту. В білоруських ЗМІ здіймається хвиля обурення. Причому в усіх, як провладних, так і незалежних – Україна зуміла на порожньому місці отримати "негативну пресу" в масштабах окремо взятої країни. Новина вже другу добу в топі всіх без виключення ресурсів Білорусі.


Чому обурюються сусіди

Виникає логічне питання: а чи коштувало це того? І де логіка в діях українських силовиків?

Адже, якщо були загрози з боку диспетчера – вони, м'яко кажучи, зайві. Оскільки, згідно з правилами ІКАО літак був зобов'язаний підкорятися вимогам диспетчера. А вимога повернути борт до аеропорту мала бути підтверджена вагомими доказами.

За фактом, претензій з боку СБУ до знятого з рейсу пасажира висловлено не було. Нагадаю, до активіста антимайдану, автора (і, можливо, одного з редакторів) "Україна.ру". Пан Мартиросян спокійно вилетів до Мінська.

Саме така відсутність логіки і є ключовим підґрунтям претензій білоруських ЗМІ до України. Повторюю, нелогічність, а не факт посадки літака, обурила сусідів. Адже пан Мартиросян:

  • Легально приїхав в Україну, і до нього претензій з боку СБУ не було.
  • При посадці на літак проходив митний і прикордонний контроль. Претензій не було, не було і затримання.
  • І раптом через 10 хвилин, коли літак піднявся у повітря, СБУ зреагувала "на небезпеку".
  • При цьому, якщо вірити авіакомпанії, цивільному борту погрожували військовими винищувачами.


СБУ повідомила, що шукали "носії інформації". Але ж в таких випадках простіше "повідомити сусідів". Білоруські прикордонники б "зустріли гостя". Замість цього пішли на створення конфліктної ситуації на порожньому місці.

Так само незрозуміло, навіщо погрожувати винищувачами: вони б все одно не встигли перехопити літак (до білоруського повітряного простору, повторюю, залишалося 50 км). А порушення межі вже українським військовим літаком могло спричинити величезні проблеми: у Білорусі збивають повітряні кулі, що відхилилися від затвердженого маршруту. Що б зробили з військовим бортом, думаю, пояснювати не варто. А далі події могли розвиватися по наростаючій.

Друга теза білоруських ЗМІ – відсутність винних – звична для України ситуація.Ніхто доки не взяв на себе відповідальності, не вибачився перед пасажирами та авіакомпанією. Саме відсутність реакції стала причиною ноти протесту білоруського МЗС. Для деескалації конфлікту досить було простого виступу на кшталт: "Україна захищала і захищатиме свої інтереси усіма доступними способами. У зв'язку з цим можуть відбуватися подібні інциденти. Просимо віднестися з розумінням і просимо вибачення у пасажирів, авіакомпанії. Найближчими днями уповноважені особи обговорюватимуть із представниками "Белавіа" способи відшкодування збитку".

Простий текст, де Україна виступає з позиції сили і при цьому демонструє готовність до діалогу. Якби був такий від однієї із силових структур – не виникло би шуму в пресі у сусідів. Замість цього традиційні розмови ні про що: хто віддав наказ диспетчерові – невідомо, чому СБУ не пред'явила претензій до Мартиросяна – невідомо. Питання щодо компенсації (копійчаної, за мірками авіакомпаній) не було поставлено.

Що далі

Оскільки ніхто не позначив позиції України і не почав розмови про витрати, які понесли авіакомпанія й пасажири, варто чекати на суди. "Белавіа", окрім вартості палива і часу, "накрутить" шкоду діловій репутації, пасажири підключатися із "моральним збитком". А згадуваний громадянин Вірменії уже заявив про намір звертатися як до української Феміди, так і до європейських структур.

  • МЗС України вже отримало дипломатичний скандал. Нагадаю, що "нота протесту" – дуже серйозний документ. Але якщо підтвердиться, що загроза "підняти винищувачі" дійсно була, репутаційні втрати стануть величезними.
  • Україна мала намір атакувати (чи намагатися посадити) цивільний борт, що йде в дозволеному ешелоні, за розкладом і виконує вказівки диспетчера. Це вже демонстрація неадекватної поведінки. Що, природно, можуть використати ті ж росіяни в дискусіях по Донбасу і Криму. Прекрасний аргумент для Путіна.
  • Якщо записи з диспетчером дійсно містять погрози, то маємо факт брехні з боку керівництва України. Адже була заява керівника СБУ про "відсутність загроз". А це вже можливість тим же Кремлем поставити під сумніви усі ствердження України, наприклад у питаннях Донбасу. Ось на зразок теза: "Якщо українські силовики дійсно збрехали цього разу – де гарантія, що вони не брешуть, наприклад, щодо припинення вогню?"

Ситуацію ще можна виправити. Але сайт СБУ станом на 12:30 22.10. 2016 р. "зберігає мовчання" щодо цього інциденту. Мовчить і сайт МЗС України.

Української версії скандалу цілком так і не викладено. Є лише спроба коментувати факти і заяви білоруської сторони.

Виникає питання: що СБУ хотіла отримати такою демонстрацією? Адже:

1. Претензії до громадянина Мартиросяна виявилися або несуттєвими, або їх взагалі не було. Тобто захисту "національних інтересів" не вийшло.
2. Відсутність логічного пояснення причин таких різких кроків і відсутність осіб, що взяли відповідальність за них, вже стали причиною дипломатичного скандалу.
3. Україна отримала колосальну за масштабами та щільностю освітлення "негативну пресу" у Білорусі. Такого не було навіть наприкінці 2013-го – початку 2014 року, – щоб усі провідні ресурси в один день (точніше, години) звернулися до української теми з позицій критики.
4. Це, поза сумнівом, може вплинути і на громадську думку в Білорусі.
5. Якщо підтвердиться факт загроз винищувачами – підтвердиться і факт брехні офіційних осіб України про відсутність таких. А це вже репутаційні втрати й тези, які може використати та ж Москва у переговорах і інформаційних атаках на Київ.
6. Трепетне відношення до "вихідних" та відсутність реакції українського МЗС лише роздувають скандал.

Позитивні результати мені, якщо чесно, знайти складно. Ну хіба що отримання навичок з повернення цивільних рейсових літаків до порту відправлення.

Текст був опублікований на ресурсі znaj.ua