Нечасто серед розмаїтого нашого повсякденного марнославства і славослів'я зустрінеш такий несподіваний феномен, в якому б тонка лаконічність щедро поєднувалася з блискучим красномовством. А ще як додати безперечну практичність цього феномену – який може розрадити і допомогти у вирішенні багатьох філософських, побутових і практичних питань – то й поготів. Адже мова про вічне золото і срібло, як споконвіку позиціонують в народі мовчанку і говоріння. Тобто наразі – про влучне слово і добру пораду.

На прикладі збірки івано-франківця Романа Рудого «Афоризми. Словомедитація» можемо згадати, як зазвичай вищезгадані мудрі речі набирали у нас вигляду сталих виразів і справжніх філософем. Зокрема в думках автора «Афоризмів» закладена квінтесенція мудрості, поєднана з життєвим досвідом і неабияким хистом справжнього мистця. Адже це високе і складне мистецтво – уміння професійно оформити власні думки, що іноді нагадує каліграфію, тільки у слові.

«Ми прощаємо чужі вади пропорційно своїм чеснотам».

«Людина, яка оцінює свої думки, здатна сумніватися, а значить — мислити».

«Бувають вади, що є поживою для чеснот».

«Недалеких людей видно здалеку».

«Дурість у алкоголі набухає».

«Часто мовчання — це вже отриманий аванс».

Варто додати, що у 2015 році Роман Рудий став лауреатом всеукраїнського конкурсу афоризмів, організований Київською організацією Національної спілки письменників України. Важливо також те, що у самій збірці знаходимо чимало відповідей на головні питання нашого життя, причому думки про нього різні за своїм змістом — серйозні і не дуже, «прикольні» і глибокі. Про це можемо дізнатися вже з самого змісту збірки «Афоризми», у розділах якої направду зібрані багаторічні поклади мудрості, тож і промовляють вони самі за себе:

«Слово про релігію»,

«Мелодія кохання»,

«Справи сімейні»,

«Мистецьким рядком»,

«По-людськи про людське»,

«Життєві візерунки»,

«Людина та час»,

«Філософія життя».

Що ж до «словомедитації», запропонованої у назві збірки, то це якраз визначення тієї стилістики, яку передбачає «афористичний» жанр – безперечне читацьке розкошування у слові, розмірковування над мудрими висловами, філософськими зауваженнями, точними характеристиками усіх галузей нашого щоденного життя.

Наприклад, про віру, як основу будь-якого існування, без якої, додамо, не обійтися у цей важкий для нас час:

Година Страшного суду збере всіх вчасно.

Коливання у вірі до дідька дрейфує.

Бог мовчазний, але на відповідь Він чекає.

Сам хрест на грудях — це всього лиш вивіска віри.

На сповіді думаєш своє, а говорити треба правду.

Ми кланяємося Богові з надією щось підняти.

На Страшному суді кожен отримає свій путівник додому.

Багатство забирає все те добре, що дає Господь.

Гріх — це звести очі до неба і не бачити ближнього.

Віра як цвях, на який можна повісити свої гріхи.

Любов серця моделює голос Бога.

Або про кохання:

Коли серце диктує — розум підпише.

Коли кохання шепче — серце співає.

Ноги жінки — це шрифт її біографії.

Перша любов, як перелом, — колись та про себе нагадає.

Любов краде час, а час обкрадає любов

Велике кохання — це штольня завглибшки в життя.

Утримати кохання можна тільки помігши йому злетіти.

Любов, як і долоня, — одна не зігріється.

Кохання сильніше за гроші, але немічне без них.

Це не ви залишаєте коханих, це кохання покидає вас.

Якщо у коханні відсутні ревнощі — воно або пусте, або святе.

Кохають ні за що, тому кохання безцінне.

Коли Бог подружжя підбирає, диявол підсовує.

А також, безперечно, «По-людськи про людське» — розділ збірки, в якому наче сходяться усі складові нашого життя – від віри й кохання до найменших побутових дрібничок

Гігієна успадковується генами, це вам скаже кожна свиня.

Кожен з нас діагноз психіатра чув уже вдома.

Мистецтвом перервати монолог є уміння вклинитись.

Сходинки успіху вибудовуються з думки про себе.

Будь чесним до себе і цим станеш справедливим до інших.

Підперта голова не є точкою опори.

Дивлячись на свою помилку, найбільше не хочеться бачити оточуючих.

Легше говорити самому, аніж радитися з розумом.

Низьке чоло? — Зате яка обтічність для думок!

Кожен є у собі натягнутою струною, що сміється, плаче і... рветься.

Таким чином, збірка Романа Рудого «Афоризми. Словомедитація» — немов справжня енциклопедія думок про людські чесноти, пристрасті, гріхи. Безумовно, вона може і стане настільною книжкою для кожного вдумливого читача, який схоче помедитувати над влучними виразами автора. Можливо, навіть прикласти їх до свого світобачення, порівняти і вибрати кращий шлях до розуміння вічних істин. Адже саме цього прагне автор, який не повчає, а запрошує до щирої бесіди. Мудрої, дружньої, щирої.

Роман Рудий. Афоризми. Словомедитація. — Чернівці: Книги — ХХІ, 2021. — 160 с.

Ілюстрація: Олександр Іванов