У романі «Золоте теля» Ільфа й Петрова, як знати, пропонували «вдарити автопробігом по бездоріжжю і розгильдяйству». А що сьогодні пропонують українські видавці? Які книжки пасуватимуть і до далекої дороги, і до викорінення нехлюйства у нашому трагічному сьогоденні?
Джек Керуак. В дорозі. – К.: Комубук, 2023
«Дорожня» винахідливість щодо цієї книжки від самого початку полягає у кмітливості її видавців. Адже вони, як відомо, працюють на вимогу стрімких читацьких уподобань. Якщо комусь потрібна якась книжка, він може оплатити її видання і невдовзі мати жаданий екземпляр, поки решта видавців вираховує ризики. І таких бажаючих вистачає, повірте! Наприклад, українською ще не був перекладений роман Джека Керуака «В дорозі», уявляєте? Тепер цей головний роман «розбитого покоління», який миттєво став легендою, здійняв шквал суперечливих відгуків і визначив подальший розвиток американської літератури, можна прочитати і поставити на полицю. Заодно дізнавшись, що саме в цьому творі відбувається становлення славнозвісного «спонтанного» стилю Джека Керуака, натхненного ритмами і звучанням бібопу. Тобто джазу, дорогі друзі. Тож роман віддзеркалив світогляд цілого покоління, став культовим текстом контркультури, а невдовзі — всесвітньо визнаною класикою. Пригадуєте «Безжурного їздця» з розкішно-волосатим Ніколсоном? Так само, як у цьому пізнішому фільмі, у романі Керуака — нескінченна дорога, автостоп і автобуси, перетинання континенту від краю до краю, нічні розмови до світанку, поезія, секс, речовини і, звісно ж, нестримний джаз. Дослідження меж особистої свободи і Американської мрії, про яку так само згодом писав Гантер Томпсон. Натомість тут — сповнена пригод подорож двох друзів: письменника-початківця Сала Парадайза та юного шахрая й бабія Діна Моріарті. Саме завдяки цьому тексту народився образ вічно молодого і шаленого «короля бітників», спокусливий і оманливий образ, у якому автор назавжди закарбувався в уяві читачів, який приніс йому важкий тягар слави і якого він не позбувся й досі.
Матвій Смірнов. Шібболет. – К.: Друкарський двір Олега Федорова, 2024
Хай там як, але збірка позій «Шібболет» Матвія Смірнова – це подорож ще більшим бездоріжжям памяті, аніж могли собі уявити донецькі клясики. Самим лише юнацьким максималізмом з нехлюйством укупі при цьому не обійтися. Тим паче, що сам автор не завжди певен, як йому дістатися свого коріння, коли романтичну «Антилопу Гну» його «львівського» стилю щоразу виносить на манівці всесвітньої історії. Куди саме, спитаєте? Та либонь в ту саму Україну, що, наче Макондо в Маркеса чи Йокнапатофа у Фолкнера, майорить попереду, хоч знайти її непросто, коли «ти заблукав, і геть уже не ладен / Знайти на мапі Вифлеєм і Львів», бо в кожного, виявляється, вона своя. Іноді це «Це край далекий, обітований, / В садах — криниці, на площах — храми, / Чоловіки там завжди — Івани, / Або подеколи — Авраами», а іноді не менш неблизький рай, де «будуть гнізда у старій вербі, / Барокова каплиця на горбі, / А ще — ортодоксальна синагога, / Щовечора димітиме димар / І білий дим торкатиметься хмар, / Подразнюючи очі пана Бога». Утім, будь-яка дорога, всіяна благими намірами, приводить відомо куди, натомість у збірці «Шібболет» Матвія Смірнова, в якій чимало біблійних алюзій, це шлях, який не вибирають. Наприклад, як у вірші «Народжений перед Різдвом (З вистави „Ярій, а не ридай“, СтусФест, Лондон, січень 2024) із згадкою про те, що день народження Василя Стуса — 6 січня, за один день до православного Різдва за „старим“ календарем:
У перспективі можливі:
Арешти,
Дорога дальня,
І шанс опинитися зрештою
як не на хресті,
то на дибі.
Світ ловив тебе пів життя,
І не вміючи упіймати,
Штовхнув на арену, де
Штукарі
і звірі голодні,
Що поробиш, брате —
це плата
за те, що носив стигмати,
Хоча і зʼявився на світ
не в Різдво,
а напередодні.
Ірене Вальєхо. Подорож книжки. Від папірусу до кіндла. – К.: Лабораторія, 2023
У контексті нашої літературної подорожі (а тим паче нашого цифрового сьогодення) це видання про історію книжок — напрочуд актуальне явище. По-перше, „Подорож книжки. Від папірусу до кіндла“ Ірене Вальєхо написана авторитетною дослідницею, яка глибоко вивчила тему історії книжок, а її оповідь межує з художнім текстом, тому читачу вона дає не лише цінні й знання, а ще й приносить естетичну насолоду. Саме в такому жанрі та стилі книжка переносить нас у культуру стародавніх цивілізацій та розповідає, як „Іліада“ та „Одіссея“ могли дійти до наших днів або як римським жінкам заборонялося писати книги та оприлюднювати їх. Авторка досліджує народження книг і їхню подорож у часі: від каменю до очерету, від шовку до шкіри та ганчір'я, від дерева аж до світла комп'ютерів. Маршрут цієї книжки пролягає через поле битви Олександра Македонського, віллу Папірусів під час виверження Везувію та палац Клеопатри, через перші відомі книгарні, ГУЛАГ, бібліотеку Сараєва та Оксфордський підземний лабіринт. По-друге, авторка знайомить нас із маловідомими особистостями, які зіграли свою роль у розвитку книжкової справи — учителями, оповідачами, книгарями, перекладачами, рабами і бунтарями. По суті, це повна історія одного із найважливіших засобів передачі знань, який і досі відчайдушно бореться за своє існування. Адже, щоб набути сучасного і зрозумілого нам вигляду, книжка мусила пройти шлях довжиною в кілька тисячоліть. І це ще не означало, що вона потрапляла у вічність. „Насправді ХХ століття позначилося моторошним книгоборством, — нагадує авторка, — (бомбардування бібліотек під час обох світових війн, багаття нацистів, цензорські політичні режими, Культурна революція в Китаї, радянські чистки, полювання на відьом, диктатура у Європі й Латинській Америці, спалені чи розбомблені книгарні, тоталітаризм, апартеїд, месіанство деяких лідерів, фундаменталізм, Талібан чи фетва проти Салмана Рушді, та інші підпункти цієї катастрофи). А ХХІ століття почалося з розкрадання — не без потурання з боку армії США — музеїв і бібліотек в Іраку, де світ уперше змалювали за допомогою писемності“.
Фото: кадр з к/ф „Золоте теля“