…Автори не обов'язково симпатизують усім згадуваним у них персонажам, Хоча, розповідають, треба віддати належне, доволі цікаво. Ну, і повчально так само – особливо для того, хто хоче, нарешті, не так зрозуміти, як порозумітися з історією.

«Часто люди знають, щоговорити, але не розуміють, кому, які колиможна це говорити, — нагадують нам у книжці „Під знаком влади“ Сергія Войченка і Володимира Новіка. - Є речі, які можна говорити певній людині, але дуже важливо розуміти, у який момент їх сказати і як, залежно від стану цієї людини та її настрою. Потрібно не давати своєму язику гуляти без тебе».

Загалом це доволі універсальна й практична у застосуванні книжка цих авторів відповідає усім вимогам нашого часу. Адже у ній два в одному – історія влади усіх рангів – від політичної до культурної, в усі часи й усіх народів, плюс аналіз поведінки численних можновладців так само в усіх галузях історико-політичної думки – від Цезаря до Фуко. Численні цитати й посилання на відомих історичних діячів і мислителів, є необхідними, тому що, як сказав відомий американський політик Г. Кіссинджер: «Той, хто хоче творити історію, має проникнутися духом великих фігур минулого».

Усім можливим критикам автори нагадують про вислів французького мислителя Ларошфуко: «Зло, як і добро, має своїх героїв», адже правильне судження залишається правильним незалежно від того, хто його висловив. «Шляхетний чоловік не відкидає хороші слова, — мовляв Конфуцій, — якщо вони сказані недостойною людиною».

До речі, щодо критиків. Їх так само наразі попереджають, що у сучасному світі цілі індустрії працюють, щоб «повернути людей обличчям до стіни і змусити їх дивитися на тіні, на проекції дійсних явищ». І робиться це з однією метою — управляти людьми.

Сергій Войченко, Володимир Новік. Під знаком влади. — К.: Саміт-книга, 2021

Кожен епізод із життя героя цієї книжки — мозаїка, із якої складається портрет шостого президента України. Загалом це 35 епізодів, у яких йдеться про різні періоди життя Володимира Зеленського — починаючи з дитинства у Кривому Розі й завершуючи місцевими виборами 25 жовтня 2020 року. «Зеленський без гриму» писалася без участі Офісу президента і оточення глави держави, — зауважує автор, відомий журналіст Сергій Руденко. — Для них, думаю, буде багато несподіванок у книзі. У мережі нині проводять аналогії між книжками про Януковича і Брежнєва. Можу запевнити: жодних компліментів, жодного возвеличення Зеленського немає. Все чітко, жорстко та іронічно". Тож відтворений автором портрет – це лише факти, документальність і професійна аналітика.

"Упродовж перших кількох місяців свого президентства Володимир Зеленський прагнув зустрічі з Володимиром Путіним. Новий лідер України поспішав виконати свою обіцянку — припинити війну на Донбасі. Він розумів: його передвиборча риторика, яка зводилася до формули "треба просто припинити стріляти", була нежиттєздатною. Слід було сідати за стіл переговорів із Путіним.

Зеленський твердив, що хоче подивитися господарю Кремля в очі й зрозуміти його як людину. Заради цього він готовий був на все — на чергове перемир'я на Донбасі, яке миру так і не принесло, на розведення сил на лінії зіткнення, на чергові реверанси у бік Москви. І це, певно, була стратегічна помилка Володимира, оскільки він хотів бачити за столом переговорів Путіна як людину, а не Путіна як агресора. Зеленський щиро вірив, що, зазирнувши в очі російському президенту, він побачить, щонайменше жаль щодо 14 тисяч загиблих на Донбасі.

Український президент, схоже, був переконаний, що його акторська харизма і неповторний шарм сотворить диво в Парижі, де 9 грудня 2019 року було заплановано "Нормандський саміт", і додому він повернеться з гарантіями припинення війни на Сході України. При цьому Володимир Олександрович геть забув, що Володимир Володимирович — не гірший актор, ніж він. Без жартів — Путін ось уже 20 років грає роль президента-миротворця і вдає, що "їх там немає". У Грузії, в Придністров'ї, в Сирії. Тепер ця гра продовжується на Донбасі".

Сергій Руденко. Зеленський без гриму. – К.: Саміт-книга, 2021

Ілюстрація: Viktor Safonkin