…У сучасній інтерпретації все це обертається на фантасмаґоричну книгу подорожей в стилі роуд-сторі. Слобожанська Італія, холодногірська Франція, візити до Папи (з мамою) та інші пригоди автора в контексті сучасної клясики і в жанрі авторської прози – це чудові зразки ексцентричного стилю, ориґінального жанру і постмодерністського драйву. Тож емоційний кайф від споживання цих текстів читачами молодшого, середнього і старшого віку ґарантований.

Ігор Бондар-Терещенко. Мій друг Раймон. – К.: Друкарський двір Олега Федорова, 2026

Придбати книгу можна тут:

https://druk-dvir.prom.ua/ua/p2880799569-igor-bondar-tereschenko.html

Уривок з книги:

Общепит з Ґоліциною

За обідом, говорячи про «революцію», вона любила згадувати дитинство. Воно й не дивно, адже те минуло за панських часів, і за доби, коли ми з нею розмовляли, вже не було про що казати. Мовляв, мовчи, ґрусть, як у Хвильового.

Тим не менш, пригадую, денний розклад дворянська родина мала такий: ранком усі пили чай або каву з булками та з маслом кружечками, що купувалося на Сумському ринку. Дітям давали по одному або по два яйця. О дванадцятій годині, а згодом о пів на першу, був сніданок, що складався з двох страв – однієї м'ясної з гарніром та другої у вигляді риби або яєчні чи омлету, якої-небудь каші з маслом, пирога, млинчиків і т.п. О третій або четвертій пили чай, причому якщо це був прийомний день, то чай подавали протягом усього прийому до п'ятої години, або ж він розливався господинею; тоді замість самовара на чайному столику стояла срібна бульотка зі спиртовою конфоркою знизу. До чаю подавалися здобні кренделі, сухе печиво або бублики.

Обід у дворянському дитинстві був о п'ятій годині, з часом  пересувався на пів на шосту, потім на шосту або пів на сьому. Великі звані обіди бували о сьомій годині. Обід зазвичай складався з чотирьох страв: із супу з пиріжками або борщу з кашею і ватрушками, з рибної або овочевої страви, з печені у вигляді качок, що надсилалися з маєтків, індичок, чи гусаків  тетеревів або рябчиків, куріпок і, нарешті, із «солодкого» або тістечок, як тоді казали, що складалося з морозива або парфе, із шарлоту з яблуками, компоту в кавуні, крему або безе з бісквітом, пудинґу з палаючим навколо ромом і т.д. До кожної страви за сніданком та обідом ставилася тарілочка зі шматочком білого і житнього хліба

Після обіду пили каву, а перед обідом за окремим столиком закушували сардинами, оселедцем, ковбасою, яким-небудь сиром, причому чоловіка пили горілку чисту або з додатком кюммеля. Годині о дев'ятій-пів на десяту подавався чай з печивом. Дорослі чоловіки за обідом зазвичай пили червоне французьке вино і часто пиво, а жінки і діти – воду з вином. Дехто куштував мадеру, а за кавою – коньяк і лікери. У дні народження та іменини пили за столом шампанське, французьке, карбованців п'ять-п'ять з половиною за пляшку, і лише пізніше з'явилося більш дешеве – за 2 крб. 50 к. – «Абрау-Дюрсо». В урочистих випадках до обіду подавали артишоки з голяндським соусом.

А як було по тому, в здоровому колективі української радянської культури? Признатися, навіть у розгнузданій тріюмфальності комункульту 1920-30-х років, де літературно-партійне п'янство було ніби як леґалізоване, все одно бракувало не те що куражу з циганами, але навіть борщу з кашею. Пили і заїдали якось приречено, потайки, здебільшого наодинці, як Хвильовий. Відомо, до чого все це призводило. «Пив Семенко здорово, йому допомагали пити приятелі, – довідуємось зі спогадів про епоху общепиту. – Частенько Дніпровський напивався до того, що падав і його доводилося виносити». Навіть сумирні письмаки типу Свідзінського звірялися у схильності до епікурейства. «Багато їм. П'ю силу горілки», – листував він з відпустки. Патетичну ж сонату бенкетування розучували здебільшого з молодими, нестійкими бійцями пролітфронту: «А ригати ми тебе виведемо на кришу того будинку, де живе Хвильовий». Хто б не схотів? Що призводило до не менш патосних наслідків: «І тоді на ранок дивись – опохміляючись солоним огірком, і напишу на користь роботящому людові». Про що спитаєте? Та все про те саме, як у Хвильового у передсмертній записці:

«Хай живе комунізм.

Хай живе соціялістичне будівництво.

Хай живе комуністична партія».