…А ви знали, що Леся Українка мала старшого брата Михайла? Їх в сім'ї називали спільним іменем «Мишолосіє» – через нерозлучність. І що стара підлога у кімнаті поскрипувала так благородно, немов скрипка з оркестру, будинок мав іграшковий вигляд, бо все у ньому було на своїх місцях, бо, можливо, там часто наводили лад, а може, просто не бешкетували. Але хіба так буває, коли у сім'ї троє дітей?
Загалом «Мишелосіє» Ольги Вовк – про ранні роки Лесі Українки — можна розглядати як художню історію про народження поетичного світовідчуття. Це текст про дитинство, у якому формується внутрішній слух до світу, про дружбу як джерело сили й про уяву як перший крок до творчості. Саме тому повість має потенціал бути цікавою не лише юним читачам, але й дорослим, які шукають у літературі світло початку великої дороги. У знайомому світі з'являються дивні істоти, ті хто згодом оживе у Лесиних казках – ельфи, лілеї, пан Ох.
Утім, ці фантастичні персонажі виконують не лише сюжетну функцію, але й символічну, бо репрезентують різні виміри духовного досвіду: мрію, жертовність, натхнення, спокусу матеріальним багатством. Наприклад, у випадку того ж пана Оха з його підземним царством золота – це метафора світу без любові, де багатство – форма самотності.
Що ж до вищезгаданої дороги… Чи навіть її завершення, про що мова у фіналі цієї казкової повісти…
– Не засмучуйся, шлях твоїх друзів тільки розпочався! – десь з-за дерева виглянула Муза.
– Ти хто? – підскочив Михась, – Де наші друзі?
– Вони житимуть завжди і навіть довше, ніж ти можеш собі уявити, – посміхнулася Муза до хлопчика, а Лесю взяла за руки і показала рукою вдалечінь, де ніби розгорнулася якась невідома вистава...
– Хто ці діти? – вдивлялася Леся.
– «Ні долі, ні волі у мене нема, Зосталася тільки надія одна...», — звучало з вуст однієї дитини.
Інша перегорнула сторінку книги, і Леся впізнала жителів Мишолосіє: там і горобець, і лілеї, і навіть пан Ох...
– Сестричко, це хіба не твій вірш? Що це все означає? – дивувався Михась.
Муза обняла дівчинку і прошепотіла:
– Ти ще розбудиш і зцілиш сотні душ. А за Мишолосіє не хвилюйся! Те, що створене серцем, не зникне ніколи!
Сайт авторки:
Ольга Вовк. Мишолосіє. – Л.: СПОЛОМ, 2025