Вірячи у те, що рецепти успіху – це чудовий секс, повний шлунок і гарний настрій, ми забуваємо про вплив психологічних чинників. Прозріння надходить, коли ми починаємо діяти. Тож, аби почати ще й думати перед тим, як втілювати у життя чужі поради, можна спробувати погортати ці книжки.

Анна Горпинчук. Жінка – не лялька. – К.: Probooks, 2025

У книжці «Жінка – не лялька» Анни Горпинчук недаремно нагадують: «Не варто тренуватись лиш з метою побачити бажану цифру на вагах, тим паче швидко і будь‑якою ціною». А як бути, спитаєте? «Я за здорові відносини з тілом! – визначається авторка. — Якщо у ваших руках ця книга, значить ви такої ж думки. Можливо, ви хочете змінити своє ставлення до тренувань, бо втомились від нескінченного невдоволення собою, тимчасових результатів і постійних страждань. Погодьтеся, ми думаємо про своє здоров'я лиш тоді, коли починаємо його втрачати. Ми вже не такі витривалі чи сильні як у 20 років, а спина болить навіть після звичайного прибирання вдома. Варто спробувати щось нове, подивитися на себе під іншим кутом, дозволити собі не тренуватися до третього поту». Загалом авторці, без сумніву, віриш, читаючи її сповідь, в якій складні випробування, визнання власних помилок під час навчання й тренування, а також вихід на новий рівень освіти й розуміння самої суті фітнесу. А також важливого додатку до цього модного слова – «свідомий». «Фітнес — нагадує авторка, — це не про тимчасовий результат, не до відпустки чи урочистої події». Так само це коли людина не вмирає на тренуванні заради кількох грамів скинутої ваги, а підходить до своєї проблеми комплексно. «Методики, які обіцяють вам „мінус 7 кг за два тижні“, працюють лише на короткій дистанції, — нагадують нам у цій книжці. — Але що далі? Чи витримає тіло такий стрес? Чи збережеться результат? І чи не доведеться згодом роками відновлювати здоров'я?» Тобто нам радять підходити до згаданих проблем виважено, філософськи, професійно, а не лише через те, що «я хочу». Сайт книги «Жінка — не лялька» Анни Горпинчук: https://annagorpynchuk.co.ua/book

Алекс Гатчінсон. Витримати все: розум, тіло та навдивовижу гнучкі межі людської витривалості. – К.: Yakaboo Publishing, 2024

Пригадується, як в історіях про суперменів герої билися по кілька годин, а потім падали замертво від втоми. Навіть погані хлопці, бандити і злодії, ті що випивали весь бар, трощили все в клубі, виносили шинквас надвір, після чого з десяток чоловіків заледве могли затягти його назад – все одно вимикалися по тому на добу. Що відбувалося? Скінчився заряд? Батарейки сіли? Що єднало суперменів з бандитами? Автор цієї книжки — колишній бігун на довгі дистанції, член канадської національної збірної, який спеціалізується на темі витривалості в спорті — розповідає не менш неймовірні історії чоловіків і жінок, які випробовували й випробовують свої фізичні межі. «В іграх напівфіналу, під час напруженого додаткового періоду, Джеймс несподівано попросив зняти його з гри, потім передумав, зробив результативний триочковий кидок, слідом за ним — кидок у стрибку з бігу за 12,8 секунди до остаточної перемоги, потім після сирени впав на підлогу непритомний, що спричинило жваві обговорення в соцмережах, — розповідає автор. — На початок четвертої гри фіналу він ледве рухався. Не виборовши жодного очка у фінальній чверті, він визнав: „Я зомлів“. Річ не в тому, що в Джеймса раптово „сіла дихалка“. Безумовно, причиною того, що він опинився на межі витривалості, стала постійна втома, яка накопичувалася протягом днів, тижнів і місяців». Тож, якщо хочете досягти більшого не лише в спорті, дізнайтеся з цієї книжки про найновіші дослідження, які свідчать, що фізичні бар'єри, з якими ми стикаємося, встановлює не лише тіло, але й мозок.

Венді Вуд. Хороші звички, погані звички. Наука позитивних змін. – К.: Book Chef, 2020

Авторка цієї книжки недаремно вважає, що будь-яка звичка може бути ініційована незалежно від намірів, і дія відбувається з мінімальним контролем свідомості. Як приклад, вона наводить випадок своєї сестри, яка заявила у Фейсбуці, що збирається схуднути, за нею стежили її друзі, які підтримували це рішення, але змін так і не відбулося, і до цієї теми у своїх дописах сестра так і не поверталася. Згадаймо такий самий випадок з відомою співачкою, яка, вирішивши перевірити реакцію друзів, так само заявила у Фейсбуці, що скоїть самогубство, і ніхто не відгукнувся. «Перший крок до розв'язання цієї проблеми – підказує авторка, — визнати, що ми не повністю раціональні. Причини наших дій можуть бути неоднозначними. Те, що нас підтримує, може дивувати. Науковці лише почали розгадувати багатогранну природу людської сутності й виявляти наші численні упередження й уподобання. З огляду на це треба розуміти, що ми не можемо повністю (скасувати впливи всіх психологічних чинників, але можемо принаймні усвідомлювати їх, коли діємо. Наша поведінка випливає з деяких найзагадковіших, глибоко прихованих і (донедавна) нерозпізнаних джерел ірраціональності». Далі нам таки пояснюють, що заважає мінятися нам усім, і що ж насправді керує нашою поведінкою.