Михайло Сергійович Горбачов поклав квіти до пам'ятника Леніну у Львові. А Раїса Максимівна Горбачова відвідала заповідник Києво-Печерської лаври і посадила ялинку", — шамкають вставні щелепи диктора кремлівського каналу в 1989 році.
Що не так? Адже Перебудова, Цой, АССА, вітер змін.
Адже це нічого, що три роки тому цей самий Михайло Сергійович Горбачов наказав розправитися з Ярославом Стецьком, головою уряду незалежної України у вигнанні? Так, убивця Ярослава Стецька — перший секретар ЦК КПРС Горбачов.
А чого сумувати, якщо навіть імені такого не чули?
"Ах, я так сподівалася на самоочищення під час Перебудови", — бідкається онучка офіцера СМЕРШ, шматок совісті нації Ксенія Ларіна.
"Чому, ну чому ж ми так і не самоочистилися?"
"Тому що не вистачило часу", — відповідає їй інший шматок — Пархоменко.
Можна я підкажу, чому ви не самоочистилися і не відкрили архіви НКВС та КДБ?
Тому що вам було доручено ці архіви приховати і пудрити мізки лопоухим слухачам.
Тому що ваші куратори в цей час були сильно зайняті окупацією Грузії, Молдови, Азербайджану та Ічкерії.
Кому ж тут вистачить часу самоочиститися. Тут головне архіви НКВС прикрити і свої архіви з 1990 року приховати. Що й зробила волохата мавпа Венедиктов. Щоб не тільки дідуган із СМЕРШ не докопався, але й це саме смердюче козлище теж не підвісили копитом догори і не здерли з нього шкуру.
Михайло Козирєв, журналіст "Дождя", сказав, що "Ехо Москви" — це совість нації.
Я б уточнила
"Ехо Москви" — це совість нації чекістів, партійних шишок та окупантів.
Цей проєкт, зачатий у надрах Політбюро ЦК КПРС та КДБ СРСР на заході Перебудови, у 1990 році, створювався з однією фундаментальною метою: легендувати "молоду російську демократію" для Заряду і водночас вибудувати надійний медійний саркофаг над головними таємницями ВЧК, ОДПУ, НКВС та КДБ. Головним стратегічним завданням цього колективного симулякра було приховування правди про окупацію України, країн Балтії, Кавказу та Центральної Азії. Спецслужби кров з носа прагнули відвести суспільство від реальної декомунізації, люстрації та суду над радянським режимом.
Курував його все той же Філіп Бобков, керівник П'ятого управління КДБ.
Для цієї довгострокової гри на радіостанції під кураторством Олексія Венедиктова було запущено конвеєр із вербування, кастингу та психологічної обробки молодих кадрів.
Від найстаріших номенклатурних інструкторів — генерала СЗР Кобаладзе та партійного блатаря Гусмана до тих, кого сьогодні спецслужби Газпрому, ФСБ та ГРУ успішно закинули на Захід.
Матюша Ганапольський, який служив із 1990 року в одній студії з генералом СЗР Кобаладзе, вірний улюбленій батьківщині донині. Інакше як можна пояснити його регулярні звіти про стан справ в Україні та про президента Зеленського на каналі країни-агресора, розташованому в Москві?
Себе Матюша вважає Ремарком, Рафаелем і Леонардо да Вінчі (я не жартую, подивіться програму), а "Ехо Москви" — посланням Бога.
Я готую програму про відповідальність злочинного угруповання під назвою "Ехо Москви". Те, чим займалися ці фокусники, споряджені П'ятим управлінням КДБ СРСР, має бути прирівняне до садистських практик і психологічних катувань над введеною в оману аудиторією.
Вони мають відповісти за злочинну пропаганду під час винищення грузинів, чеченців, інгушів, азербайджанців, молдован, українців з 1991 року і до сьогодні.