Ми з професором Ramis Yunus добре розуміємо один одного, бо обидва пережили вторгнення єльцинської Росії у свої країни, Азербайджан і Грузію в 1992 році, коли цей самий медійний загородзагін «хороших росіян», який сьогодні «оберігає українців», поки погані росіяни вбивають українців, працював, щоб оббрехати наші країни, виставивши Росію «миротворцем».

Нам очевидно, що «новиє русскіє друзья Украіни» — це ніякі не друзі, а фахівці, які мають мету, мають мотив, мають завдання системи.

Але ми бачимо, як наратив «зараз вони корисні Україні», вкинутий і нав'язаний українцям цією ж системою, працює. Ця система настільки пустила коріння в самій Україні, що голоси таких, як я, практично не чути.

Адже, крім того, що я свідчу про 1992 рік, рік окупації Грузії, Азербайджану, Молдови, Ічкерії, я свідчу й про окупацію України 1944 року. Це історія моєї української родини. Діда, який захищав Україну і від німців, і від червоних. Бабусі, яка втратила 10 людей у родині під час Голодомору.

Я розумію, що цей російський загородзагін «хороших росіян» засланий в український медіапростір саме для того, щоб українці не провели суцільну лінію спадкоємності злочинного кремлівського режиму.

Щоб «перервався зв'язок часів», як казав Гамлет у Шекспіра. Гамлет лише через 30 років зрозумів, що його батька вбили ті, кого він вважав рідними та близькими.

«Хороші росіяни» будь-що прагнуть відвести українців від правди бодай ще на 30 років, а там уже новий Гамлет народиться на світ, який не знатиме, хто вбив його батька..