Отже ми плавно ввійшли в виборчу кампанію. Завершення якої очікується ще цього літа. Хоча можливість її перенесення та відміни все таки існує — мова не про це. Мова буде йти про учасників. Мабуть не відкрию нікому секрет, що навіть відміна указу про розпуску особливих змін у виборчий бюлетень вже не принесе. Всі хто має намір поборотись за депутатські крісла вже на старті, і не важливо чи буде це коротка дистанція тривалістю в місяць. Чи ж це буде довгий кількамісячний забіг.

Всі основні гравці які мають шанси на проходження у новий парламент, оприлюднили свої списки хто першу сотню, хто п'ятдесят, а хто й тридцять. Тут вже залежить від того як вони самі оцінюють свої шанси.

Про партію «молодих і красивих» кварталівців говорити не буду. Щось казати про цього кота в мішку щедро розбавленого різними антиукраїнськими елементами немає сенсу. Та й з огляду на ситуацію, затурканому виборцю який найшов нового месію, мені здається нічого не доведеш, хоч би хто не потрапив у той список і щоб він не заявляв. Хоча якщо вибори відбудуться згідно конституції у визначені строки, то можливо якась притомніша частина й відійде. Але більшість і далі буде оброблятись тезами про поганий парламент який не дає працювати.

Про уламки ПР і різномасту вату яка йде одним списком взагалі мовчу. Бо дуже жаль що на шостому році російсько-української війни, частина населення і досі обирає колаборацію. Сумно мати таку кількість людей які готові зрадити власну країну.

Але основний вибір для виборців патріотичного спрямування нині є дві партії. Голос Вакарчука. І перейменована Солідарність Порошенка. Взагалі виграшною була б ситуація коли обидві потрапили б у Парламент, мені здається це досить природні союзники. В Голосу багато нових і цікавих людей, звичайно немає досвіду, і теж не завжди можна зрозуміти що від них очікувати.

Але за Голос грає те що, в списку знаходяться люди з відверто проукраїнською позицією. Яка до речі не з'явилась коли це стало мейстрімом. Той же Вакарчук співав виключно українською, в часи коли кожна говоряща голова з ящика, намагалась бути схожою на «братушек». Та й підтримка обох майданів, щось таки й говорить.

Про Солідарність усім адекватним зрозуміло, що в списку є люди справді із принципами. Той же Парубій.

І тут що мене найбільше дивує з тої кампанії. Це мочилово з боку так званих порохоботів — Голосу. Це мене особливо бісить. Бо вони так само тупо повторюють те що робили перед президентськими виборами. Замість того щоб, з кожного чайника доносити до нашого затурканого народу хоч якусь інформацію про контингент слуги. Вони знову воюють з вітряками. На президентських всю кампанію, мочили Юлю з Гриценком, при чому досить успішно. Поки Зеленський у тихій ванні збирав свої 73 відсотки. Спохватившись лиш в останній момент. Коли вже це нічого змінити не змогло.

Те ж саме і тепер. Замість того щоб опонувати кварталу, вчепились за Вакарчука, виливаючи тонни помиїв. Не гидуючи навіть фейками, що доречі нагадує кампанію проти самого Порошенка. Тоді теж ніхто не гидував нічим.

Тому закликаю тих хто веде передвиборчу боротьбу. Боротись з реальними загрозами. А в Вакарчука є шанс відібрати в кварталу голоси молоді, принаймні на Західній Україні. Якого в ЄС будемо чесні — немає.