Дикість, варварство російських окупантів вже не викликає здивування, лише неймовірну огиду і ненависть.

У всіх очі на лоба лізуть від масштабу мародерства, які влаштовують руські солдати. Вони гребуть все. Я не розумію, але, мабуть (хоча це дуже складно) можу пояснити навіщо вони забирають золото, срібло, гроші. Щодо техніки – також.

Але я ніяк не можу пояснити навіщо вони тягнуть килими. Вживані килими! За тисячу кілометрів у 22 році 21 століття.

Для мене це величезний доказ того, що та країна досі живе в 70-80  роках минулого століття. В сересері.

Вони не розвиваються, вони в часовій петлі і залишились там навічно.

Для них килим – це атрибут багатства, убрана хата в килимах – це ознака статусності.

Це ж яка бідність населення цієї сверхдержави, що вони тягнуть ті вживані килими?

Ядерна зброя, сучасні танки, винищувачі… Матінко рідна, вони б краще запровадили б якусь державну програму «Кожній сім'ї по килиму».  

Або може нам краще зробити винагороду за здану техніку не грошима, а килимами. Вони тоді швидше здаватимуться зі своїм мотлохом.

Тому що для цього стада, неосвіченого, здеградованого, у час технічного прогресу, коли людство мало вийти на новий рівень розвитку, великою цінністю є вживані килими.  

Цінністю, яку вони везтимуть у свої засрані хати, цінністю, якою прикриватимуть облуплені шпалери, цінністю якою прикрашатимуть свої немиті підлоги. Щоб зробити за їхніми мірками видимість затишку, убранства.

Але скільки б вони не накрали, як би не завішували свої ізбушки нашими потоптаними і обпиленими килимами– всім зрозуміло, що за ними на стіні чи на підлозі – пустота. Чорна, гнітюча безвихідь.

І порятунку від того немає. Жодним килимом. Лише самоліквідація.