ПОСТГЕНОЦИДНЕ СУСПІЛЬСТВО – поняття, запроваджене Джеймсом Мейсом у статті «Ваші мертві вибрали мене...», що була надрукована в газеті «День» (Київ) 12 лютого 2003 р.

Перераховуючи всі види масових репресій, застосованих компартійно-радянським центральним урядом щодо України з метою подолання можливого сепаратизму (зокрема й масовий Голодомор 1932-1933 рр.), Джеймс Мейс зазначив, що

Постгеноцидне суспільство є корінням багатьох бід сьогодення в Україні.

Розумова руїна, превалювання совково-бидляцько-споживацьких цінностей, легкість підпадання під навіювання й маніпуляції телебачення та соціальних мереж, брак самоповаги, брак національної ідентичності та власне голосування за «зелених» та російських посіпак на кшталт Оппи та Шарія — ці всі феномени сьогодення мають, в тому числі, коріння в подіях Голодомору 1932-1933 рр. (але, безумовно, не тільки в них).

Про це говорять вчені. Але про це ж стали говорити й митці (зокрема, Митець).

В романі Леся Подерев'янського «Таинственный амбал», попри весь його пригодницько-філософський та подекуди гумористично-саркастичний антураж, міститься дуже багато пророчих зауважень, переконливих міркувань та світоглядницьких тверджень.

Поміж плину подій окремих новел роману, що переплетені наче кільця стихій у класичному творі майстра дзен Міямото Мусасі, Митець, наче бісер, розкидає мудрість. Він зауважує, як глибинні цінності, а також спадок історичних драм народу і подій життя окремої людини (особливо, у дитинстві) проявляються у буденних щоденних вчинках і словах.

Саме в такий спосіб Митець, немов олійною фарбою на полотні, відображає спотворення людських доль і світогляду сучасних земляків впливом Голодомору на їхніх предків.

В його описах Голодомор постає чинником, що сформулював світогляд цілих поколінь – покоління його батьків, покоління його однолітків та тих, кого вони породили. Він не робить наукових узагальнень, лише описує конкретні персоналії. Але за цими описами ми бачимо тенденції, що спричинили й нашу сучасну світоглядну руїну, і ті всі ганебні ціннісні реалії, які ми усвідомили під час нещодавньої виборчої кампанії (наявність відчутного відсотку тих, хто навіть після 5 років війни з Росією готовий голосувати за посіпак нинішніх вбивць та нащадків вбивць своїх пращурів тощо).

Описуючи батька одного з героїв роману Поді (а насправді, свого власного батька), Митець зауважував: «Жизнь представлялась ему категорией эстетической, что-то вроде пейзажа Сезанна, воздухом которого нельзя дышать, но который все равно лучше настоящего, как и учил Ницше. Отец не читал усатого, но мог бы и сам научить его, потому что знал голод, войну и искусство».

Змальовуючи домогосподарку, що працювала в родині Поді, Митець зауважує про неї: «… суровая и сильная женщина, перенесшая голодомор, войну и коварство мужчин».

Описуючи двох міліціянтів, що раптово вигулькнули з туману перед Подею та його другом Базилем вже у подіях 2013 року (приятелі в той момент мирно цудурили портвейн та їли кров'янку десь в тиші галявини позаду Фролівського монастиря на київському Подолі), Митець підкреслює: «Они родились в то время, когда развитому социализму пришел п*здец, их родители стойко несли вялое проклятие советской селекции: им не хватало мужества покинуть уютные села (где их родители когда-то ели лободу, а иногда и соседских мальчиков), чтобы стать начальниками, работниками отделов культуры и депутатами, они цеплялись за свои огороды, генетическая память о голодоморе сделала их неудачниками, и свою грусть они передали детям, которые все-таки уехали в город, чтобы стать ментами».

Власне, зауваження щодо генетичної пам'яті про Голодомор та перетворення людей на невдахів (чи то бидло) і є квінт-есенцією роздумів Подерев'нського як над долею своїх героїв, так і над сучасним нашим суспільним буттям. І це за потужністю не поступається науковим викладкам Джеймса Мейса чи зауваженням про спадщину Голодомора, що у бесідах з нами-могилянцями ділився наш вже покійний нині декан Віталій Замостян.

Митець дає рецепт для того, щоб позбавитися цієї карми Голодомору, цього синдрому постгеноцидного суспільства. Власне, роман «Таинственный амбал» і має на меті показати «шлях борця зі спадком голодомору в собі». Рецепт простий і складний водночас – вдосконалюватися та рухатися до пізнання істини. Розпочати це легко – несподівана зустріч приятелів Поді та Базиля з Провідником посеред напівпорожнього вагону київського метро стала тригером подій. Досягнути цього важко – для цього потрібний щоденний рух обраним шляхом (дао, бушидо чи як там Ви хотіли б цей шлях назвати). П'ятірка приятелів з роману Митця впоралася з цим.

Звісно, не кожен посполитий вийде на шлях Таємничого Амбала. Але вибір шляху вже на часі для всіх. Великий перехід стукає в двері. Хвилі гасять вітер.

P. S. Щодо масового руху шляхом Таємничого Амбала, Митець робить прозорий натяк. В одній з новел роману герої обмінюються ось такими репліками:

- Чи є альтернатива Хаосу?

- Така альтернатива є. Вона називається Північна Корея.

28-29 липня 2019 р.

Посилання

  1. Більш докладну інформацію про Джеймса Мейса, його творчий спадок та містику його життєвого шляху можна знайти в моєму есеї site.ua/george.vyshnya/18734
  2. Мої спогади про Віталія Замостяна містяться в есеї site.ua/george.vyshnya/20589
  3. В мережі є декілька матеріалів, присвячених роману «Таинственный амбал»
    1. Передмова до роману Миколи Вересня: facebook.com/poderviansky/posts/1803134599833146
    2. Рецензія на роман від Д. Скорбіліна: blog.allo.ua/ua/ambal-roman-lesya-podervyanskogo_2018-05-45/
    3. Моя власна рецензія: facebook.com/gvyshnya/posts/10217450369522679
    4. Інтерв'ю Леся Подерев'янського «Дзеркалу тижня» з нагоди опублікування роману: zn.ua/personalities/les-podervyanskiy-korrupciyu-v-ukraine-nado-legalizovat-270599_.html
    5. Одна з новел роману у виконанні автора під час першої публічної презентації книги youtube.com/watch?v=FEnrmWVP0GU
    6. Ще одна новела роману, надрукована в блозі «Літературного журналу»: litjur.com.ua/goon (доречи, саме в цій новелі описуються зустрічи з ураженими спадком Голодомору сумними ментами та Провідником)

Титульний малюнок запозичено з lotsia.com.ua/article/10-citat-lesya-podervyanskogo-kotorymi-mozhno-obyasnit-vse?105:105

В дописі використані фото Митця, доступні в публічному доступі в мережі Інтернет, зокрема й ілюстрації, розміщені на litjur.com.ua/goon