Свобода подібна до гірського повітря. Вона непридатна для слабких.
Акутагава Рюноскэ


Я просто писав, як воно є. Цього, звичайно, недостатньо. Просто записати, як люди на базарі матюкаються – нічого тут такого нема. Має бути конструкція. Мене завжди приваблювали різні фактури. Коли щось шершаве і гладке, або чорне і кольорове. Воно на грані завжди іскрить. От в мене зламався унітаз, прийшов сантехнік, полагодив. Я ставлю йому пляшку, і він починає мені розказувати історію свого життя. І я розумію, що цей сантехнік насправді Одісей. Це іскрить на грані високого і низького. На грані античної високої культури і цього сантехніка.

Лесь Подерев'янський
(з інтерв'ю газеті KyivPost, 4 квітня 2011 р.)

Нарис «Подерев'янський як ліки для постгеноцидного суспільства» (про Митця та його роман «Таинственный амбал») викликав певну хвилю обговорення. Окрім нападів з боку промосковських тролів (це, звичайно, є вельми позитивним чинником), у дискусії виринали такі предметні зауваження

З моєї точки зору, ці зауваження є істотними як у контексті розуміння творчості Митця, так і в контексті вичавлювання спадку Голодомору в собі (шляху Таємничого Амбала, про який йдеться в романі).

У цьому нарисі я торкатимусь проблем обсценної лексики (лайки) та ставлення до рагулізму в романі Митця. Іншим питанням буде присвячено наступний нарис.

Лайка і суспільне життя: наукова точка зору

У липні 2019 р. ми стали свідками бурхливих дебатів щодо законопроекту про дематюкацію (а саме — № 10414 «Про протидію лихослів'ю» (дематюкацію мови)), що запропонувала знана в своїх колах «цнотлива схематозниця» Ольга Богомолець. Зокрема, з цікавими тезами, що узагальнюють наукові підвалини щодо лайки й суспільного життя, виступила в.о. міністра охорони здоров'я Уляна Супрун.

Вона зазначила, що насправді наука має чимало аргументів «за» ненормативну лексику:

Як зазначає Уляна Супрун, звичайне мовлення та обсценна лексика – це окремі речі з точки зору нейрофізіології. Люди з афазією мають негаразди в центрах мовлення (ділянках мозку Брока і Верніке), але лайки обробляються іншими ділянками – глибокими і більш древніми ділянками, зокрема, амигдалою та базальними гангліями.

Амигдала відповідає і за бажання лаятися, коли щось впало на ногу, і за переляк та відчуття загрози, коли матюкаються нам в обличчя з метою образити. У тварин також саме амигдала залучена в крики в разі загрози чи травми (котові наступили на хвоста і він зойкнув). Але в людей стара ділянка мозку пов'язалася із новою мовною надбудовою – обсценною лексикою, яку свідомість зазвичай фільтрує як табуйоване явище.

Безумовно, ненормативна лексика в офіційних промовах подекуди сприймається як некомпетентність, тому тут треба бути уважним.

Свої роздуми Уляна Супрун завершує важливою тезою: «Викорінювати слід пасивну та активну агресію, дискримінацію, штампи, але не обсценну лексику як таку».

Окрім нейрофізіологічних аргументів, на які здебільшого спиралася Уляна Супрун, існує і ціла низка аргументів «за» ненормативну лексику з боку психологів. Наприклад, відомий британський психолог Річард Стівенс зауважував, що психологи, які вивчають нецензурну лексику і те, коли та чому люди сваряться, намагаються виключити зі своїх досліджень стереотип про те, що лайка – ознака неписьменності, недалекого розуму або поганого володіння мовою. Вони стверджують, що:

Таким чином, з ненормативною лексикою ми маємо цілком гомеопатичний випадок. Про це (а також про лайку та феномен Митця) колись влучно висловився директор Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко: «Усе в малих дозах ліки, у великих – отрута. Те ж стосується і використання лайки. Феномен Леся Подерв'янського полягає у тому, що він популярний саме в колах інтелігенції, а не серед тих, для кого матюк – це повсякденність. Якщо ж у людини матюк – це невикорінена частина мови, то це безперечно отруює фон для його оточення, створює дискомфортне середовище (але не для носія мату, для нього матюкатись – це норма)».

Лайка в творчості Митця

Наприкінці книги «Таинственный амбал» вміщено післямову відомої кінорежисерки Лесі Калинської «Джинси. Красуня. Катана». Вона складається з трьох новел, у яких авторка всебічно аналізує як творчість Митця загалом, так і власне його останній роман.

Зокрема, там вона торкається проблеми використання Митцем ненормативної лексики. Леся Калинська відзначає, що в творах Подерев'янського ця лексика використовується як стилістичний інструмент для підсилення ефекту деконструктивізму – деконструктивізму імперських та совкових міфів, жлобсько-бидлячих цінностей та людських вад. Вона надає карнавального ефекту творам Подерев'янського – Митець робить смішним те, що вважалося непогрішним (радянські кліше, штампи, стереотипи, імперські міфи тощо) і відтак сприяє його руйнації у свідомості своїх читачів (а відтак згодом і в реальному житті).

Варто також зауважити, що Лесь Подерев'янський у своїх творах намагається звернутися не тільки до інтелігентів, а і до тих, хто складає левову частку умовної групи, що після нещодавніх виборчих перегонів отримала означення "73%". І щоб донести до них якісь повідомлення, необхідно обирати найкращі комунікативні методи, що співзвучні зі станом свідомості цих верств. А стан їхньої свідомості, за свідченням соціологів (за даними на весну-літо 2019), може здивувати навіть найбільш загартованих спостерігачів:

Тобто, як ми можемо зауважити, свідомість цих верств перебуває в стані аморфного кисілю та суцільної ірраціональності (якщо намагатися бути гранично толерантним в оцінюванні цього, втримавшись від ненормативної лексики). І щоб достукатися до такої затьмареної свідомості (не кажучи вже про спробу спонукати до перетворення з біомаси на щось краще), потрібні якісь лінгвістичні засоби, відмінні від комунікацій з рафінованими інтелігентами.

Це – ще одна причина того, що лайка (в гомеопатичних дозах) постає в творах Митця. Як ліки та спосіб повернути бидло-обивателя до раціонального сприйняття реальності. Як, можливо, один з небагатьох засобів донести вагомі світоглядні тези до тих, хто звик думати шлунком (для інтелігентів все зрозуміло і без цього, коли вони читають тексти, написані «високим стилем»).

В цьому Митець лише повторює досвід успішних виконробів та менеджерів на будівництві промислово-цивільних об'єктів – адже вони приречені керувати й досягати потрібних результатів, маючи під своєю орудою не вишуканих інтелігентів, а тих, хто є під руками — осіб з умовної групи 73% (***).

І саме в такий спосіб Митець власне й бореться з рагулізмом. Ба більше, для нього боротьба з рагулізмом і жлобством є синонімом боротьби з генетичним спадком Голодомору.

Ненормативна лексика в «Таинственном амбале»

На відміну від ранніх творів Митця (авдіо-п'єс «Гамлет» та ін.), де панувала концепція деконструкціонізму та розвінчування міфів, у романі «Таинственный амбал» ми спостерігаємо іншу концепцію – іронічний конструктивізм.

Тому обсценна лексика в романі підпорядковується цілком визначеній меті – допомогти героям сконструювати (усвідомити) важливі істини та рухатися шляхом самовдосконалення. І вживається вона в мікро-дозах – лише там і тоді, коли автор конструює тригерні події, що змінюють свідомість та життєвий шлях героїв. Саме в такій спосіб лається Провідник – уособлення мудрості в романі та наставник п'ятірки друзів на їхньому шляху до істини та самовдосконалення.

До речі, лайка вживається далеко не в кожній новелі роману (є, зокрема, декілька новел, написаних високим стилем – наприклад, та, що описує подорож друзів під орудою Провідника до Іспанії для спостережень за коридою).

В той же час, в романі Митець продовжує розвінчування імперських міфів. Тому ті новели, в яких деконструктивізм та розвінчування відіграють провідну сюжетну роль, дещо схожі на ранні авдио-п'єси Митця. Наприклад, такою є новела про амбала Александра:

(новелу у виконанні автора можна послухати тут: https://www.youtube.com/watch?v=FEnrmWVP0GU).

В ній Митець послідовно розвінчує жлобство й нарцисизм молодого амбала Александра, російські імперські міфи та міфи про слов'яно-арійських «богатирів-красавчиків», а також ницість щоденних побутових реалій російської глибинки. Але наприкінці новели, коли з Удавом, одним із п'ятірки друзів — головних героїв роману, розмовляє зрілий амбал Александр, що вже на той момент набрався досвіду та духовної мудрості, посеред здобрених обсценною лексикою пасажів звучить ключова теза (з елементами іронічного конструктивізму, звичайно) – амбали повинні розвиватися, щоб стати схожим на Того, Хто створив нас.

Ліричний відступ: Шлях Таємничого Амбала в українському газовидобуванні

Кожен, хто тією чи іншою мірою знається на географії Полтавщини, чув про містечко Лохвиця. За радянських часів цей тихий районний центр, розташований вдалечині від вагомих транспортних магістралей, уособлював для мене справжню дупу Всесвіту.

Однак протягом останніх п'яти років (коли, за легендами шахраїв-телевізійників, країна начебто потерпала від шоколадних бариг), місто зазнало разючих змін. В ньому з'явилося декілька фешенебельних готелів, центр міста зазнав вражаючої реновації, а пасажиропотік до нього зріс у рази. Серед відвідувачів міста ви нині можете побачити безліч іноземців, а почути англійську мову на його вулицях зараз так само легко, як і місцевий полтавський суржик («Підожди, а помниш?" та інші милі серцю місцеві родзинки мовлення).

Причина таких перетворень – фундаментальне рішення тодішньої влади щодо відбудови і стратегічного розвитку вітчизняної газовидобувної галузі. Так, усі ті шоколадні бариги, криваві пастори та всілякі сєні-кролики, попри поширені телевізійні міфи, зробили ривок у напрямку забезпечення енергонезалежності України від хижого північного сусіда. "Укргазвидобування" (УГВ) отримало бюджетні кошти на розробку розвіданих раніше (і подекуди законсервованих) газових свердловин у цьому регіоні, а також розробку нових покладів у існуючих родовищах. Усвідомлюючи технічну слабкість власних бурильних підрозділів (їхня технічна база недалеко відійшла від радянського рівня), а також певну виснаженість існуючих вітчизняних родовищ (https://glavcom.ua/publications/imitaciya-prorivu-shcho-hovajetsya-za-zayavami-uryadovciv-pro-gazovu-nezalezhnist-vid-rosiji-423682.html), УГВ ухвалив рішення залучити декілька міжнародних компаній, що надають послуги буріння газових свердловин та їх цементування за найсучаснішими світовими технологіями.

Окрім того, були надані ліцензії приватним газовидобувним компаніям для розробки свердловин у Полтавській та Харківській областях (див. ситуацію щодо цього станом на 2016 р. у https://biz.censor.net.ua/resonance/3024626/hto_sklki_vidobuv_gazu_v_2016_rots, з детальним описом власників цих підприємств станом на кінець 2014 р. у https://antikor.com.ua/articles/15289-hto_vidobuvaje_gaz_i_naftu_v_ukrajini._chastina_1). Це також допомогло збільшити загальнонаціональні обсяги власного газовидобування.

Ці рішення, своєю чергою, призвели до відродження й піднесення Лохвиці (щоправда, такі причинно-наслідкові зв'язки не надто зрозумілі для пересічних зе-посполитих на просторах Дикого Поля).

Як усе вищезазначене співвідноситься з ненормативною лексикою та шляхом Таємного Амбала? Виявляється, тут існує прямий зв'язок. Коли "альтернативно обдаровані" зе-посполиті навесні 2019 р. проголосували за свого популістичного зе-преЗЕдента, під прикриттям пришестя "нових облич" до газовидобувної галузі сталося нашестя старих "крєпкіх хозяйствєнніков" на кшталт Бойка та Ко. Вони намагалися (і намагаються дотепер) згорнути власне національне газовидобування. У червні 2019 р. УГВ перестало сплачувати за рахунками міжнародних підрядників, що бурили й цементували свердловини. А стосовно деяких свердловин, що були в попередніх планах буріння, УГВ надіслало підрядникам офіційні листи-відмови від виконання робіт там.

За таких обставин у більшості міжнародних бурових компаній постала непроста дилема – згортати свою діяльність в Україні чи якось вчепитися в ринок, перепрофілювавшись на співпрацю із приватними газовидобувними компаніями.

В цей момент в офісі однієї з таких компаній дізналися про декілька тендерів на цементування свердловин, оголошених кількома приватними газовидобувними компаніями. Пакет тендерної документації на всі ці тендери потрібно було подавати за дві доби, тому власне сама можливість подання тендерних пропозицій виглядала дуже сумнівною. Однак директор української філії (назвемо його ІЛ) вийшов на шлях Таємничого Амбала та вирішив спробувати. Він звернувся до свого провідного фахівця в галузі цементування свердловин (назвемо його ІО) із дорученням будь-якою ціною підготувати згадані тендерні заявки. Діалог, що стався між ними, вартийцитування:

ІО: Jatoneznam (*)

ІЛ: Jebote, kako ne znaš? (**)

Внаслідок цієї короткої, але виразної розмови вся потрібна тендерна документація була підготована у стислі терміни, а компанія в підсумку змогла виграти три з вищезгаданих тендерів (і тепер вона збереже свою діяльність на нашому ринку протягом певного часу).

Так на шляху Таємничого Амбала досягаються цікаві результати.

Принагідно мушу зауважити про дивність магії Всесвіту. Щойно Таємничі Амбали із вищезгаданої бурової компанії змогли вийти на ринок приватних газовидобувних компаній, ситуація в УГВ також стала поволі змінюватися. І хоча турбулентність ще зберігається (адже "зелені хлопці" все ще намагаються зробити свої гешефти), з'явилася певна надія. Здорові сили, що залишилися допоки в Уряді, після тривалої кулуарної боротьби посприяли ухваленню урядового рішення щодо подання на отримання кредиту від ЄБРР на продовження газовидобувних робіт УГВ (https://kosatka.media/uk/category/gaz/news/ukrgazvydobuvannya-poluchit-kredit-v-52-mln-evro-ot-ebrr-pod-gosgarantii, https://www.facebook.com/oksana.markarova/posts/2351601258249982). ЄБРР оголосив про готовність надати такий кредит ще на початку жовтня 2018 р., це питання почало розглядатися на урядових нарадах, але прихід до влади "нових зелених облич" (та їх зазіхання на повернення до проросійського вектору в енергетичній політиці) призвів до гальмування цієї теми. Якщо/коли цей кредит надійде до УГВ (ухвалення рішення в ЄБРР очікується в жовтні 2019 р.), він допоможе відновити нормальну співпрацю УГВ з міжнародними буровими компаніями, а відтак забезпечить подальше зростання видобутку власного газу та додаткові "ступені свободи" у забезпеченні енергетичної незалежності України.

Для довідки: як ІЛ, так й ІО є надзвичайно освіченими особами (по два університетські дипломи, володіння кількома іноземними мовами тощо). ІО взагалі належить до рідкісної категорії фахівців, яких не більше ніж 20 по всьому світу (і тому один з українських вишів залучав його як викладача спецкурсів, пов'язаних із технологіями буріння газових свердловин, для своїх студентів). Лайка була тим засобом, що змогла сформулювати розуміння важливості швидкої дії, а також спричинила "ендорфінові викиди", що допомогли ІО створити правдиві шедеври тендерної документації у стислий проміжок часу.

Таємничий Амбал: у пошуках ідентичності та місії

Власне, як ми бачимо, в "Таинственном амбале" Митець використовує ненормативну лексику (в гомеопатичних дозах) як:

Ці засоби, на думку Митця, допомагають як героям роману, так і читачеві позбутися кармічного спадку Голодомору в собі (та вийти зі стану невдахи). І надалі читач, разом із героями роману, вже здатен крокувати до:

Під час такої подорожі читач також наближається до усвідомлення різниці між хаОсом та хАосом.

Але про все це ми поговоримо вже у наступному есеї.

Примітки й посилання

(*) Я цього не знаю (в сенсі, не знаю, як готувати ці довб@ні тендерні заявки) – переклад з хорватської

(**) Єб@ти, як це ти не знаєш? – переклад з хорватської

(***) До речі, студентам, що вступають до технічних університетів на факультети, пов'язані з промислово-цивільним будівництвом, викладачі ледь не з першого семестру радять опановувати багатоманітність ненормативної лексики (в разі, якщо вони зацікавлені в тому, щоб зробити добру кар'єру за фахом) – можу стверджувати це, спираючись на досвід моїх численних знайомих у цій галузі.

Фото Митця та фото, пов'язані з романом "Таинственный амбал", запозичено з https://www.facebook.com/poderviansky/

Інші фото запозичено з відкритих джерел в мережі Інтернет.

Титульний малюнок запозичено з https://lotsia.com.ua/article/10-citat-lesya-podervyanskogo-kotorymi-mozhno-obyasnit-vse?105:105

24 – 28 серпня 2019 р.