Проскакав ЗЕлений дофін
Юрко Позаяк
У вересні 2019 р. Український ПЕН та The Ukrainians створили спецпроект, присвячений найкращим зразкам української літератури. 100 творів, що ввійшли до фінального списку, обиралися з-поміж майже 300 позицій, запропонованих членами Українського ПЕН, серед яких провідні українські письменники, журналісти, видавці, перекладачі, науковці та правозахисники.
До переліку Top 100 було включено й «Шедеври».
У присвяті Юрку Позаяку на сайті проекту сказано: «Розбурхати, реформувати й оновити українську літературу — схоже, саме такі цілі ставить перед собою Юрко Позаяк, беручись за написання кожного свого вірша. Щедро наповнюючи стилістику західною традицією „антикуртуазної“ — прицільно не світської — лірики та дидактичної сатири, Позаяк розбудовував українську поезію новими жанрами — гумористичними й зухвалими. Передбачувано, автор із часом перейшов і до дружніх пародій на загальновідомі твори. Так він щосили намагався розважити читачів і повправлятися зі словами».
А ще Юрка Позаяка називають «поетом однієї книги» — власне, «Шедеври» це і є його єдиним найбільшим доробком у царині літератури.
Юрко Позаяк займався літературною творчістю як хобі – він ніколи не прагнув до офіційних регалій та не волів заробляти на життя як письменник чи поет. У великому прозаїчному світі поза межами поезії його добре знали й шанували під іменем Юрія Лисенка – знаного державного службовця, дипломата, лінгвіста-поліглота, перекладача й педагога. Власне, він був і є енциклопедистом, яких так бракує нашому індустріальному суспільству.
Юрій Лисенко гідно представляв Україну на міжнародній арені, зміцнюючи дружбу між балканськими народами й українцями (в 1998-2008 рр. він був держсекретарем у посольствах України в Сербії та Хорватії). А в 2008-2010 рр. його кар'єра державного службовця зазнала найвищого злету, коли він очолював Службу протоколу тодішнього Президента України Віктора Ющенка (фактично, він у тому числі був його спічрайтером). Машина часу Інтернету (у вигляді сховища Web Archive) залишила згадки про це.
А десь поруч жила літературна душа Юрка Позаяка. Він був новатором стилів та жанрів, майстром бурлеску, гумору й сатири – він, як і Митець (Лесь Подерв'янський), мав у рота й в носа офіціоз скам'янілого за совкової доби укрсучліту, в якому різні покидькі-збанацькі могли дозволити собі гнобити й розчавлювати геніїв на кшталт Миколи Лукаша, а зажерливі функціонери Спілки письменників вирішували творчі питання у нехлюйські способи.
Саме за це Позаяка цінував його давній друг Сашко Ірванець – один із діячів могутньої трійці Бу-Ба-Бу. Власне, за близькість творчого духу Юрка Позаяка бу-ба-бісти зарахували його до широкого кола Академії Бу-Ба-Бу.
Так, в його поезіях, як і в творах Митця, чи в «Енеїді» Веселого Мудреця – Івана Котляревського, чи «Співомовках» Козака Вінка – Степана Руданського, багато несалонної лексики, що може запаморочити голови цнотливим випускницям інститутів благородних дівиць. Однак варто розуміти, що ця лексика (як й у Митця, Веселого Мудреця та Козака Вінка) є засобом деконструктивізму та сатирико-гумористичного висвітлення реальності (з дидактичною метою – зробити світ та його обивателів трошки менш жлобськими).
«Шедеври» є досить логічною й вельми структурованою збіркою. Вона складається з 10 розділів (чи відділів, як їх названо у збірці).
Аби запобігти хибному трактуванню поезії Позаяка цнотливими благородними дівицями, я раджу їм одразу перескочити до останнього «Відділу перекладів». Цей розділ, по-перше, займає понад третину книжки, по-друге, в ньому вміщено твори француза Ремона Кено, хорвата Симо Мраовича та англійця Льюїса Керрола. А по-третє, це не просто принагідно перекладені на дозвіллі цікаві тексти, а надзвичайно важливі у світовій літературі твори, і їхнє введення в український мовний простір є важливим внеском Позаяка-перекладача.
У коротких довідках про кожного з цих авторів ідеться про значення перекладених творів:
— експериментальна книжка Ремона Кено «Сто тисяч мільярдів поезій»;
— скандальний роман «Константин Богобоязний» про богемне життя Загреба Симо Мраовича, який, проте, виходив українською окремою книжкою у перекладі Позаяка 2005 р., а до «Шедеврів» увійшли його вірші;
— поема абсурду «Полювання на Снарка» Льюїса Керрола, яка, через відсутність перекладів залишалася для українського читача майже невідомою, хоч є не менш значною і знаменитою за «Алісу в Країні Чудес».
Їх перечитування справляє враження фаховості перекладача, який вправно володіє і мовою, і технічними засобами.
А іронічно-сатирико-бурлескова поезія Юрка Позаяка розміщується в дев'яти інших відділах:
— Екзистенційний відділ
— Політичний відділ
— Кохальний відділ
— Куточок імпотента
— Алкоголічний відділ (частиною якого є його знакові алко-хоку)
— Етнографічний відділ
— Літературознавчий відділ
— Іноземний відділ (де вміщено твори Позаяка іноземними мовами)
— Дитячий відділ
До цих розділів включено знані твори Позаяка, що вже стали міською легендою (наприклад, та сама «Дума про слоника» чи «Корисні поради», які з гумором відкривають Екзистенційний відділ збірки).
Малоосвіченому в «народній мові» читачу, стане у пригоді «Короткий словник ключових слів мови Юрка Позаяка», дотепно укладений Славком Липовцем. До прикладу:
М о с к а л і к л я т і (47) – представники братнього народу, які замучили слоника, не змігши його поневолити (Йдеться про вірш «Дума про слоника»)
Як неважко здогадатися, під псевдонімом Славка Липовця сховався той самий держслужбовець, дипломат і доцент :-)
Як поціновувач хоку, я не можу обминути увагою Позаякові алко-хоку. Вони за стилем подібні до японських хоку XIX ст., де на зміну класичному філософському стилю Басьо та його учнів (споглядання за природою та емоційним станом людини) прийшли народницькі впливи, і хоку наповнилися гумором, сатирою, побутовими сюжетами й народною несалонною лексикою. Один із моїх улюблених віршів цього циклу наведено нижче:
Здавалось, лиш учора
Ми разом сіли пити,
А вже надворі осінь…
(принагідно зауважу, що Юрко Позаяк не завжди дотримувався — а радше, майже ніколи не дотримувався,- у своїх хоку класичної японської формули 5-7-5).
Я і сам інколи жартома вправлявся у таких віршуваннях в алко-стилі Позаяка. Якось у жовтні 2019 р., очікуючи на виліт до іноземного замовника в аеропорту, я написав ось таке жартівливе хоку:
Хризантемовий
Смуток осені — ні з ким
Бухнути саке
А коли я приземлився у Варшаві та після роботи в офісі замовника нарешті ввечері дістався до свого готелю, я побачив чудове й сповнене гумору листування моїх друзів. Так гумор Позаяка перероджується й продовжується в нас.
До речі, на світлині вище зображено друге видання «Шедеврів», що здійснило видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» в 2017 р. Воно дещо модифіковане порівняно із першим виданням 1997 р. – в ньому, зокрема, містяться пізніші доробки Юрка Позаяка.
Як зазначено в анотації до цього виданння, «… його розкуті й легкі для запам'ятовування вірші давно вже стали міським фольклором». Саме тому Позаяк лишається моїм постійним співрозмовником (як і віртуальним другом значної кількості наших сучасників, що ще не згубили навичок критичного мислення, здорового глузду й почуття гумору).
Юрко Позаяк лишається актуальним і дотепер. Наприклад, ще один його вірш із циклу алко-хоку (за словами мого Могилянського колежанина, а нині – професора філософії Могилянки Тараса Лютого) є одним із найкращих гумористичних та водночас глибинно-сутнісних віддзеркалень духовного стану посполитих доби сучасного коронавірусного карантину:
Сьогодні вдруге я
Хрещатиком проходжу
І ні з ким випить...
А його вірш «Англійська балада», написаний ще у далекому 1984 році, стає справжнім пророцтвом за доби ЗЕленого цунамі (як стала пророчою п'єса Митця «Король Літр», написана ним ще в 1990-і рр.)
«… Проскакав ЗЕлений дофін… » — це пророцтво найближчих років політичного буття в Україні.
Послухайте цей вірш у виконанні Метра — і Ви зможете пересвідчитися в його філософсько-пророчому передбаченні:
До речі, обидва метри були й залишаються приятелями:
А ще вражають вірші Позаяка хорватською та сербською мовами. Поєднання глибини філософського світосприйняття та вміння жонглювати обсценною лексикою південно-слов'янських мов робить цю частину його творчості карколомною. Ось, хоча б, такий вірш:
Коли я демонструю його своїм друзям і знайомим з-поміж балканських націй, вони спочатку збентежуються, а потім впадають у шал після того, як дізнаються, що автором цього віршу є знаний український дипломат в ранзі Держсекретаря.
Однак, попри все зауважене вище, до самого себе й до своєї творчості Юрко Позаяк ставиться із гумором та само-іронією. Про це він не без дотепу зауважує ще в одній із ранішніх поезій 1986 р.:
Сиджу в кав'ярні, цмулю каву,
Ніщо не провіща револьту,
Проваджу бесіду цікаву
Про Маркеса і Верхню Вольту.
Та в голові вже зріє дата
І раптом настає пора,
І клишоногі віршенята
Чкуряють з-під мого пера.
Чкуряйте з Богом, любі діти,
Мої маленькі пердуни,
Я ж буду плакать і радіти
Й в кав'ярні протирать штани.
Само-іронія – це ліки від безглуздя й глобального турбо-звиздецю доби ЗЕленізації.
Саме тому вірші Позаяка, щедро оздоблені мудрістю, дотепом та гумором, – це чудовий антидот й анти-короновірусний імуно-модулятор сьогодення. Через це Позаяк буде завжди актуальним. Про Юрія Лисенка, можливо, забудуть, а про Юрка Позаяка – ніколи.
… А ЗЕлений дофін таки проскаче (чи у вигляді Зеленого віслюка з відомої картини Марка Шагала чи в якійсь іншій іпостасі) – в цьому ще раз переконують як логіка історичних процесів, так і мудрість дотепного дипломата, держслужбовця, доцента, поліглота та, зрештою, філософа. Поета однієї збірки із цілком заслуженою назвою – «Шедеври».
15 – 29 травня 2020 р.
Зауваження:
Фото Юрка Позаяка та його книги «Шедеври» запозичено із відкритих джерел в Інтернеті. Фото четвірки класиків (Позаяка, Подерв'янського, Жадана й Кокотюхи), що медитують в оточенні чарівних поклонниць, та парне фото Ірванця й Позаяка запозичено з https://litgazeta.com.ua/articles/mij-pozayak-rvana-pam-yat-kyyivska-bogema/
