Коли я навідуюся до місць пам'яті про Вічного Маестро та Козака Вінка, я подумки повертаюся до 1992 року – саме тоді відбулося їхнє віртуальне поєднання, попри те, що жили вони в різні епохи.

5e56d855e3b19.jpg


Тоді Вічний Маестро (Анатолій Солов'яненко) зворушливо виконав пісню, що вважається народною, але слова до якої насправді написав Козак Вінок (саме під таким псевдонімом розпочав літературну діяльність лікар та енциклопедист своєї епохи Степан Руданський).

«Повій, вітре, на Вкраїну». Ліричний романс, написаний звичайною вчителькою музики Людмилою Александровою десь на початку 1870-х рр. (*)

Голос українського Донбасу заспівав пісню на слова того, хто був одним із небагатьох, хто наважувався писати українською мовою посеред болотистого й багнистого Петербурга в першій половині XIX ст. (і чий життєвий шлях завершився в Ялті, в Криму).

5e56d8d1c4795.jpg

Кожен із них доклався до того, щоб українська мова вижила дотепер, попри утиски з боку Мордору та його шовіністів-українофобів різних епох. Власне, їхні долі були виразною відповіддю на оте одвічне: «Какая разніца?», що ораторські вправи зе-Бубочки зробили наріжним питанням 2020 р.

Однак сьогодні ні Солов'яненко, ні Руданський не раділи б із факту того, що деякі із сучасних посполитих знову ладні співати сумні й тужні пісні про зраду й недолю та водночас вчергове про*бати державність (як це ставалося за часів після Хмельницького в XVII ст. чи за доби УНР сто років тому).

Власне, Руданський пізньої доби своєї літературної творчості, коли він вже із романтика перетворився на нещадного сатирика, що вмів підкреслити й висміяти недолугості тутешніх прОстих лЮдей (попередників зе-електорату сьогодення), у «Співомовках» якось зауважив про мужика, що ніс смачненьке запечене порося та втратив його в болоті. Щоб не звинувачувати себе в нехлюйстві, цей мужик накивав на свиню:


«Та свиня таки свинею!

Правду кажуть люде:

Святи її, хрести її,  — 

Все свинею буде!»


На жаль, це лишається актуальним щодо деяких із наших співгромадян й дотепер. Нація телевізора не здатна скласти 2 й 2 та зрозуміти причинно-наслідкові зв'язки — результати їхнього волевиявлення навесні й влітку 2019 р. призвели до яскравого п*здецю зразка зими-весни 2020 р. (коли кіннота чує «Но» та рушає в прірву, за влучним висловом одного з ораторів). Значно легше їм продовжувати за звичкою (чи то рефлексом, вихованим від довгого споживання телелайна) щось волати про «шоколадних бариг» чи багатіти, як дурень, думкою, що ось колись добрий цар Зе дасть прочуханки своїм слугам із «Слуги Народу» (як про це доречно зауважує мій професор з Могилянки Олексій Гарань):

І Крим, і частину Донбасу нині загарбав хижий Мордор. А проросійський реванш котиться «зеленою країною» як цунамі.

… Вічний Маестро та Козак Вінок – в очікуванні. Вони обидва споглядають нас зараз із вічності. Щоб ми нарешті відповіли для себе на питання: «Какая разніца», та вибрали для себе, чи будемо українцями чи так і залишимося «насєленієм» (малоросами, рагулями, бидлом). Власне, вони хочуть побачити, який же тепер «повіє вітер на Вкраїну» (**).

25-26.02.2020


Посилання та коментарі

(*) Якось ми з Ільком Лемком обговорювали музичний спадок тієї доби. Він зауважував, що тоді була мода на італійську оперу, тому у цьому романсі є трохи й італійщини. Окрім того, Людмила Александрова була ще й авторкою романсу «Дивлюсь я на небо» (який також полюбляв співати Вічний Маестро). Обидві речі — чудовий приклад гарної стилізації італійщини на українській народній мелодійній основі. Прекрасні речі, які є в душі чи не кожного українця.

(**) Додаткову інформацію про героїв цього нарису можна почути в наступних відео-записах.

Художній фільм «Прелюдія долі» (про шлях А.Солов'яненка, що базується на реальних фактах біографії Вічного Маестро)

Телевізійна програма «Велич особистості» від 26.12.17 р., присвячена Степанові Руданському

Тексти деяких дотепних віршів зі «Співомовок» Степана Руданського можна переглянути за посиланнями

Титульне фото запозичено з https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B9