У IV столітті до н.е. одне з галльських племен — сенони — вторглися на територію Північної Італії. Вирішальна битва війни між Римською республікою та сенонами сталася біля річки Алія у 390 році до н.е. Римське військо було фактично знищене, частина солдатів утекла до Вейїв. Про перебіг битви не розповідатиму — суть оповіді не в тому.
Рим було окуповано. Певний час тримався лише Капітолійський пагорб, який був врятований нібито завдяки попередженню гусей із відомої легенди.
Вождь галлів Бренн взяв пагорб в облогу, і врешті-решт римляни запропонували сплатити йому викуп за те, щоб сенони покинули місто. Бренн погодився на обмін, але виставив за місто надто високу ціну. Він захотів, аби супротивники сплатили 327 кілограмів золота (в перерахунку на сучасні одиниці). Втім, римляни були змушені погодитися.
Римський історик Тіт Лівій пише, що галли принесли терези та гирі, а римляни винесли золото. Однак під час процесу важення капітулянти помітили, що гирі фальшиві — вони були просто важчими, ніж треба. Звичайно ж, вони вказали на це Бреннові.
У відповідь Бренн кинув на чашу з гирями свій меч, зробивши таким чином підрахунок ще більш несправедливим. Він вигукнув "Vae victis!", маючи на увазі, що умови капітуляції визначає переможець за правом сильнішого, а отже може диктувати будь-які умови і, власне, взагалі не зважати на думку капітулянтів.
Вислів "Vae victis!" означає «Горе переможеним».
Це горе український народ переживає на власній шкурі століття за століттям. Кожне покоління повинно починати все спочатку. А деякі — навіть декілька разів за життя. Розрубати це жертовне коло призначено нам.
Завдяки вашій підтримці ми робимо усе, аби наше "Vae victis!" перейшло на голови наших ворогів:
