Сьогодні ми з Ірина Абисова записували подкаст, на якому я пригадала слова Черчилля про те, що жоден успіх не є остаточним, як і поразка, але має значення те, що ти знаходиш в собі сили продовжувати робити те, що робиш.
У нас така сфера діяльності, що трагедії, де б вони не сталися, завжди додають роботи і зсувають графік, але я намагаюся ніколи не забивати на домовленості та обіцянки. Єдине, що робити все доводиться в стані, ніби тебе веслом перетягли. Але після подкасту (який теж дався нелегко, але я вже бачила повне відео — і цього майже не видно) ми зібрали і відправили допомогу за двома різними напрямками (Херсонщина і Харківщина): і мені хочеться думати, що це якраз була та сила продовжувати, через яку ми тримаємося. «Ми» тут — це про націю, яка щодня втрачає своїх дітей.
Не зупиняйтесь. Якщо треба трохи це все пережити, полежіть, посидіть, поплачте, а потім вставайте і робіть.
Всім, хто сьогодні втратив — усе моє серце.
Нагадую, що у вас є багато можливостей долучитися до нашої роботи, яка, власне, лише завдяки добрим людям і можлива.
Для поранених і лежачих хворих потрібні підгузки для дорослих. Можете передавати, якщо у вас є або закидати трохи на баночку для купівлі:
Отут ми рятуємо фронтових котиків і песиків:
Також можна на PayPal: [email protected]
Для НС та підтримки дуже зручно, якщо є підписка на Patreon:
А ще, якщо є змога, здавайте кров — до того, як стаються трагедії. Просто зробіть собі це за звичку робити 4-5 разів на рік. Це не страшно і не так вже боляче порівняно з тим, що переживають наші поранені воїни та цивільні жертви війни.
