Я з нею завжди була відверта. Тому чесно пояснила, що не справляться. І так, хтось може і померти.

Я не завжди гарно виглядаю в кадрі і в мішках під очима можу також носити гуманітарку. Тому племінниця за ці дні не єдина просила мене відпочити й берегти фізичне і психологічне здоров'я — сліди втоми важко ховати, коли у тебе немає часу на сон, макіяж і зачіску.

Моїм здоров'ям переймаються мама, брат, друг Гліб, подруга чи то вже посестра Іринка, і однокласник Ваня. І навіть люди, з якими я ледь знайома. І я їм дуже вдячна за турботу.

Але.

Мене кожного дня чекають в госпіталі. З ліками, перев'язочними матеріалами, памперсами, продуктами, постільною білизною, візками, технікою і засобами гігієни. На якийсь, десятий, певно, день війни, я зрозуміла, що серед медперсоналу багато жінок і у них банально може не бути спідньої білизни і прокладок, адже весь цей час вони живуть в лікарні 24/7. Так воно і було — вони просто стидалися попросити (з цими пунктиками в головах наших людей потім будемо окремо розбиратися).

Польові лікарі кожного дня просять привезти необхідні засоби. Хлопці з передової чекають з тим, що рятує їм життя і здоров'я. А один із них просто попросив передати дочці подарунок на День народження. І так, він теж без мене не справиться.

Без мене не справляться голодні і холодні.

Без мене не справляться ті, кому треба дістати те, що неможливо дістати, але у мене якось виходить.

Без мене не справляться інші волонтери, з якими ми одне для одного і плечі, і руки, і запасні мізки, коли вже все виключається.

Без мене не перекриються сотні потреб.

І без мене не вилікувався би від застуди цілий полк поліції. І справа тут не тільки у ліках. Я вмію робити так, щоб люди одужували у найкоротші терміни, хоч я й не з Конотопу.

І я б не справилась сьогодні без

Ajax Systems, які безкоштовно надали нам специфічні батарейки для потреб військових. І це вбереже не одне життя.

І багатьох інших, хто допомагає, везе, купує, пересилає гроші, носиться своїми містами, тільки зачувши мій клич.

«Без мене не справляться» — якби кожен у нашій країні сказав собі цю фразу, перемога прийшла б швидше і нам вдалося б зберегти більше життів.

Але тут і зараз найкращі поряд. А, якщо не поряд, то лише тому, що вони на передових позиціях або під тимчасовою окупацією — і навіть у тих умовах продовжують працювати і робити добро. Ми бачимо вас і дуже вами пишаємося. І, так, ми без вас не справимося.