15 січня виповниться 150 років від дня народження українського вченого, сходознавця, одного з найвидатніших мовознавців світу. Дивовижної людини, генія, що став черговою жертвою сталінського режиму.
Український історик, мовознавець, літературознавець, фольклорист, етнограф, письменник, перекладач, академік АН України, один із організаторів академії наук України, директор Інституту української наукової мови вільно володів близько 60 мовами Сходу, Середньої Азії, Кавказу, Західної Європи. Завдяки Кримському український читач уперше познайомився з поезіями Гафіза, Омара Хайяма, Рудакі, Сааді, текстами «Корану», «1001 ночі», «Хамаси».
Народився Агатангел Кримський в місті Володимир-Волинський. Походив із кримськотатарського роду — його дід, кримський татарин, перейшов у православ'я.
У трирічному віці Агатангел навчився читати, у п'ять вступив до училища. Згодом закінчив Колегію Павла Ґалаґана, де опанував більшість європейських мов. Сім'я майбутнього вченого була російськомовною, однак у колегії Кримський навчався у Павла Житецького, який пробудив у ньому любов до української мови, літератури й історії. Відтак, зокрема, завдяки цьому Кримський присвятив своє життя українській науці. У 1889–1892 роках він навчався в Лазаревському інституті східних мов у Москві.
У 1892-1896 роках майбутній вчений пройшов повний курс славістичних студій на історико-філологічному факультеті Московського університету. 1896 року молодий науковець склав магістерські іспити з арабістики в Санкт-Петербурзькому університеті та зі слов'янської філології в Московському університеті. Згодом працював у Лазаревському інституті. За час викладання написав і видав цілу бібліотеку академічних підручників з філології та історії Близького Сходу.
Із початком Української революції переїхав до Києва, де обійняв посаду вченого секретаря новоствореної Української академії наук. У Києві Кримський був творцем українського сходознавства. В Академії наук він очолював історико-філологічний відділ, кабінет арабо-іранської філології, комісію словника живої мови, комісію історії української мови, діалектологічну та правописну комісії. З 1921 року він також був директором Інституту української наукової мови. З 1929 року вченого почали переслідувати. У 1930-х роках Кримський був практично усунений від науково-викладацької роботи в академічних установах України.
Вчений мав небагато щастя у стосунках, усе життя таємно й безнадійно кохаючи Лесю Українку. Загалом особисте життя Кримського було заповнено клопотами про брата і сестру, а пізнє одруження не принесло родинного затишку. Напівсліпий, немічний самотній вчений потребував допомоги секретаря, читця або коректора. Таким помічником був для нього Микола Левченко, якого він усиновив і який згодом став дослідником, завідував академічною друкарнею. 1929 року, коли почалися арешти, які завершилися інспірованим НКВС процесом над «Спілкою визволення України», Левченка разом з багатьма іншими співробітниками академії репресували. Перед цим він своїм свідченням врятував Кримського від арешту. Після того, як Левченка засудили, у нього залишилася вагітна дружина і, щоб дати дитині ім'я, Кримський усиновив новонародженого хлопчика.
20 липня 1941 року Агатангела Кримського заарештували за звинуваченням в антирадянській націоналістичній діяльності й ув'язнили в одній із тюрем НКВС у Кустанаї, тоді Казахської РСР (зараз Костанай, Казахстан).
25 січня 1942 року вчений помер у лазареті Кустанайської загальної тюрми.
Його реабілітували вже 1957 року. Особистий архів Кримського зберігається в НБУ ім. Вернадського та Науковому архіві Наукової бібліотеки НаУКМА.
Пам'ятаймо — так він зможе жити вічно.
Агатангел Кримський (третій справа) серед львівських науковців у Науковому Товаристві імени Шевченка. Фото 1940 р. З фондів Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка.
Архівні світлини в Instagram: @unrukraina
Освітній історичний проект в Telegram: @unrukraine
