«Про смаки не сперечаються». Цю фразу кажуть перед кожною суперечкою, де мова йде не про точні факти, а речі більш ілюзорні, теоретичні, які мають відношення до особистих вподобань, більше до суб'єктивних аніж об'єктивних речей. Звичайно, що краще – квадрат чи ромб, червоний чи зелений колір? Реп чи рок, шансон чи лаундж? У нашому світі існує чимало речей, у яких люди віками не можуть дійти згоди, бо вони взагалі не мають єдиного конкретного рішення. Чому я полюбляю піццу, а ненавиджу ролли? А от мій товариш – навпаки. Хто ж з нас правий? Хто несе відповідальність за те, що я терпіти не можу пепсі, надаючи перевагу кока-колі з льодом? Бачите, в мене такий смак і я впевнений, що всі люди, які обожнюють піццу значно кращі за тих, хто погоджується їсти холодний рис і сиру рибу! Правда, мій товариш навпаки – переконаний, що це саме я дивак, а не він, а свіженькі ролли з соєвим соусом – просто пальчики оближеш! (Насправді ні.)

Все ж, треба чесно визнати. Наш чудовий світ існує саме завдяки тому, що він не є світом, у якому все залежить тільки від нашого смаку. Далеко не все, що нас оточує може бути випробуване та оцінене на основі особистих уподобаннь. Древньогрецький філософ Протагор проповідував, що «людина є мірилом усіх речей». З його думки виходить, що скільки людей, – стільки мірил? Звісно, що це не так. Філософа Протагора в цьому сенсі чудово доповнює Понтій Пилат. Свого часу він, один із небагатьох людей на землі зрозумів, яка саме Людина, є мірилом усіх речей! Прокуратор Юдеї показуючи рукою на побитого, мученого й закривавленого Спасителя голосно викрикнув: «це — Людина! (Чоловік, Ecce Homo)» (Ін.19:5) Христос – ось єдина Людина, Яка може бути і є для світу мірилом усіх речей.

Євангеліє, Закон Божий – передумова нашого щасливого життя за землі, бо в них закладено інструкцію від Творця всесвіту для того, щоб отримати щастя. Євангеліє – рецепт нашого щастя. Не можна без шкоди для себе робити речі, які суперечать намірам Божих стосовно людини та світу. Все, що протирічить Євангелію – аномальне, протиприроднє, проти-Боже, а значить і проти-людське.

Існує ціла низка базових цінностей, догматів, певних богословських і світоглядних постулатів, які людям треба приймати, незалежно від того, чи відповідають вони особистим переконанням. Як звичайній людині, і навіть як християнину, мені дуже не подобається факт наявності в нашому духовному досвіді пекла. Я б не хотів, аби воно існувало. Якби моя воля, я б зробив для всіх людей прекрасний рай з піцами і кока-колами, без жодного пекла та сушів. Але, я буду цілком безумним, якщо тепер, знаючи що пекло справді існує, буду вести себе так, наче його немає. Хочу чи не хочу, подобається це мені чи ні, я змушений покорятися здоровому глузду, приносячи в жертву власні смаки. Ось чому нині я займаюся певними релігійними практиками, вірність яким докорінно поміняло мені життя. І все це сталося саме з причини того, що в світі об'єктивно існує рай і пекло, Бог і вічність. У якійсь мірі це може мені подобатися, а може – навпаки. Але не приймаючи реального світу, я буду все більше перекосити в світ власних галюцинацій і бажаного, яке видаю за дійсне. І рано чи пізно кожен, хто так живе, дорого за це заплатить.

Проблема кожної суперечки про гомосексуалізм у тому, що люди вважають норми статевих стосунків справою особистих смаків у той час, коли це базові, онтологічні та непорушні цінності природи людства та всесвіту.

Бути гомосексуалістом – означає не відповідати онтологічній нормі. Так, треба розрізняти вроджених осіб, і осіб, які стали такими в силу відомих причин. Однак, незалежно від ґенези одностатевого потягу конкретної людини, вона завжди несе відповідальність за свій вибір. Так само, як хтось має схильність до крадіжок. Хтось злодієм уже народився, а хтось злодієм став уже в процесі життя. Але факт того, що твоя родина була родиною злодіїв та злочинців, зовсім не звільняє тебе від відповідальності за свої вчинки. Будеш красти – й тебе зловлять і посадять, не роблячи послаблень за погану спадковість. Якби світ, навіть наш недосконалий і грішний світ, позбувся хоча б кількох своїх принципових законів виживання, люди знищили б себе значно швидше, ніж прийде Страшний Суд. Голод чи бідність не дає права людині красти та грабувати інших. Лібідо не дає людям права вести розгнуздане статеве життя. Схильність людського організму до втоми ніяким чином не виправдовує нашу лінь, і так далі.

Людина для того, щоб бути щасливою, повинна бути такою, чи принаймні має прагнути стати такою, якою її з самого початку сотворив Господь. А всякий гріх – є перешкодою до нашого щастя, а тому, не може бути ні предметом торгу для моралізаторів, ні питанням, яке залежить від особистого смаку людини.

Ніякими власними законами суспільство не може постановини перестати називати зло – злом, а добро добром. І хоча люди нашого часу, з одного боку захоплюються романами-антиутопіями, вважаючи, що це до нашого реального життя немає ніякого стосунку, в дійсності, ці ж самі люди власними руками можуть будувати той самий антиутопічний світ антихриста. Але не на папері, а в реальному житті. Нагадаю, що антихрист це не тільки той хто буде п р о т и Христа. Він той, хто буде з а м і с т ь Нього. Власне, Антихрист якраз і видаватиме себе за Христа. Він не буде заперечувати Його необхідності. Він лише провідуватиме, що він сам і є тим Христом. Його проповідь буде про те, що це він для нас «дорога правда та життя». (Ін.14:6) Розумієте?

Чимало речей, необхідних для царства антихриста в майбутньому, він готує собі вже нині нашими руками. Зокрема – красивими, перконливими фразами, підміною понять, закликами до рівності та справедливості, свободи та права вільного вибору всього, зокрема, власних уявлень про н о р м у, що, погодьтесь, безглуздо вже саме по собі. Антихрист розмиває границі норми. У його царстві немає чорного та білого – там усе сіре. Світ Христа значно складніший і цікавіший. Сатана змішує для людей в одній борщ,і макарони з котлетами, і компот з тістечком. Норми не існує – живи як вважаєш за потрібне. Натомість, для нашого Бога має значення навіть те, з яких столових приборів ви приймаєте їжу (Мф.20:22). І навіть, яку саме (Ін.6:36).

Все ж, є щось глибоко трагікомічне в тому, що саме під виглядом прав і свобод диявол забирає в людей і права і свободи. Право наркомана чи алкоголіка на нову дозу не робить його щасливим і кращим. Жінку, яка зраджує своєму чоловіку, її можливості зради не роблять щасливою, бо крадуть душевний спокій і роблять злочинцем проти святості шлюбу. Олігарх, накравши в людей гроші, теж не спить щасливо, бо щосекунди очікує візиту або правоохоронців, або конкурентів, або бандитів, або просто розлючених людей. За право вкрасти – він дорого заплатив.

Щастя людині дарує лише життя по совісті, згідно моральних і духовних Євангельських орієнтирів. «Моральність» безбожників – симулякр, подоба того, чого взагалі не існує. Яка мораль може бути в суспільстві людей, між якими кожен має власні правила?

У чому духовні небезпеки гомосексуалізму? Гомосексуалізм, серед багатьох інших своїх характеристик, є гріхом свідомого протиставлення людини об'єктивній, Божій Істині. Навіть самим гомосексуалам очевидно, що їхнє тіло не пристосоване до гомосексуальних утіх. Вони мусять користатися або різноманітними протезами, або робити хірургічні операції. Це те, що не відповідає природі людини. Сам Христос говорив, що подібні гріхи – найстрашніші, найбільш небезпечні: «Тому кажу вам: всякий гріх і хула простяться людям, але на Духа хула не проститься людям». (Мф.12:32) «Хулою на Святого Духа» є гріх протиставлення власної волі – волі Божій. Чи бачили фарисеї та книжники, що Христос був Сином Божим, Спасителем світу? Бачили! І, що їм дало це знання? Вони намагалися чимшвидше убити його саме через це. Чи бачать геї неприродність свого стану? І бачать, і відчувають. Караються, мучаться і не каються. Для них багато краще та зручніше перекрутити під себе закони та переокнання про норму, ніж виправлятися у своїй хворобі. Це – безногі, які для того щоб не виділятися в суспільстві, ладні відрубати здорові ноги в інших.

Права людей з порушенням когнітивних функції чи з проблемами статевої самоідентифікації повинні захищатися не в юридичній, а медичні площині.

У вузькому, богословському сенсі, гомосексуальні думки само по собі не є ще гріхом. Навіть якщо ви народилися геями, а не стали такими в наслідок зґвалтування чи виховання в неповноцінній родині. Однак, такі думки все одно небезпечні, бо можуть виявити, втілити та закріпити ваш гріх. Кожна людина може та повинна відганяти від себе все лихе та нечисте. Вона може прийняти думку, насолодитися нею та шукати нагоди її втілити. А з іншого боку, може навпаки – просити Бога, аби Він дав сил, допоміг повернутися до здорового життя, до норми. Як алкоголік, що має бажання «зав'язати» зі своєю звичкою, все життя живе в стані ремісії. Він не здоровий, але не п'є. Так і гомосексуалістам зовсім не обов'язково давати своїм бажанням реальність. Історія Церкви, як не дивно, знає чимало історії святих, ченців і подвижників, які теж на початках свого служіння мали цю хворобу. Але в процесі свого аскетичного подвигу не тільки успішно позбулися її, але й стали святими. Конкретних імен церква не назває – знати це нам це не корисно. Все ж ми неодноразово читаємо в повчаннях старших монахів своїм учням поради, які стосуються конкретного гріха – блудних помислів монахів, не стосовно жінок, але своїх братів.

За традицією багатьох обителей Сходу, багато монастирів не приймали до себе юнаків, підлітків, «у яких через юний вік ще не було волосся на обличчі». Це ті самі причини – щоб не спокушали слабких братів чи самі не піддалися спокусі. Гомосексуалізм – це нагода стати святим, якщо людині це дійсно потрібно. Якщо не потрібно – вона йде на гей-парад і каже, що рабство це свобода, а бруд – це чистоста. Відкрию величезну таємницю. Без сексу ще ніхто не помер, незалежно від того, яким стосункам теоретично надавав би перевагу – гетеро сексуальним чи одностатевим. «Дівство», цнотливість – це не тільки фізична характеристика людини, але й цілком богословський термін, християнська риса благочестя. Це ідеал для всі людей, які хочуть жити з Богом, і гомосексуалісти тут не виняток.

Слово «толерантність» – медичний термін. Скажімо, в наркології він описує таку стадію залежності від алкоголю, коли хворий прийнявши дозу отрути перестав блювати (раніше організм протестував проти того яду), і навіть може вимагати ще однієї порції, бо попередньої йому вже замало. Бути толерантним стосовно гомосексуалістів – означає точно те ж саме. Одну порцію цього гріха ви вже прийняли, бо прийняли гріховний помисл того, що це нормально. Ваш організм відтепер завжди готовий до нової, більшої порції. Завтра ви «випадково» дивитеся гей порно, а післязавтра – поповнюєте лави людей, які пишаються своїм правом на анальний секс. Гомосексуалізм – заразна хвороба, яка передається не лише статевим шляхом, але й думками про власну вседозволеність. Люди гинуть не маючи духовних орієнтирів.Господи Ісусе, Сине Божий, помилуй нас грішних!