Окупація Херсонської області з перших днів супроводжувалася не лише військовим і адміністративним тиском, а й швидкою перебудовою інформаційного простору. Українські телеканали було вимкнено, редакції — розграбовано або змушено припинити роботу, журналістів — залякано або витіснено. На зміну їм прийшли нові медіа, створені вже за російськими лекалами, з чітко визначеною роллю: легітимізувати окупацію і створити ілюзію «нової норми».

Центральним елементом цієї системи став медіахолдинг «Таврія», який об'єднав телебачення, радіо, друковані та онлайн-ресурси на тимчасово окупованій території Херсонщини. Формально він позиціонується як «регіональний медіацентр», фактично ж є інструментом пропаганди, повністю підконтрольним окупаційній адміністрації.

Телевежа як трофей і старт системи

Основою нової медіареальності стало захоплення херсонської телевежі та приміщень Суспільного мовника. Саме на цій інфраструктурі у 2022 році почав мовлення телеканал «Таврія», який швидко став головним телевізійним рупором окупаційної влади. Його ефірна сітка майже повністю складалася з новин, студійних програм і записів «офіційних заходів».

Керівні ролі в телеканалі з самого початку виконували російські медіаменеджери, відряджені на окуповану територію. Серед них — Андрій Першин, який фігурував як директор телеканалу та відповідав за організацію мовлення. До Херсона він працював у регіональних медіа Росії, а на окупованій території займався запуском студій, формуванням редакційної політики та підбором персоналу.

Редакційна лінія «Таврії» була чітко визначена: жодної альтернативної думки, постійна присутність представників окупаційної адміністрації в ефірі, трансляція заяв російських посадовців і сюжетів про «відновлення мирного життя». Новини будувалися навколо одного джерела — так званої «військово-цивільної адміністрації».

Газети як інструмент «офіційної реальності»

Паралельно з телебаченням окупаційна влада відновила друковану пресу. Так з'явилася газета «Надднепрянская правда», яка фактично стала перезапуском радянського бренду, добре відомого старшому поколінню. Назва була обрана не випадково — вона апелювала до ностальгії та створювала відчуття «повернення знайомого».

Головним редактором видання став Сергій Мороз, журналіст із Росії, який раніше працював у регіональних державних медіа. Саме під його керівництвом газета перетворилася на майданчик для великих ідеологічних текстів: програмних статей, інтерв'ю з окупаційними чиновниками, матеріалів про «історичну єдність» і «відновлення економіки».

Газету масово поширювали через адміністративні установи, школи, лікарні та поштові відділення. Для багатьох мешканців, позбавлених доступу до українських джерел інформації, вона стала чи не єдиним друкованим медіа — і саме тому відігравала особливу роль у формуванні сприйняття реальності.

Радіо і фонова пропаганда

Ще одним важливим компонентом системи стало радіо «Таврія FM», яке зайняло FM-частоти в Херсоні та низці населених пунктів області. Радіо транслювало музику, короткі новини, оголошення і коментарі представників окупаційної влади.

Радіоформат дозволяв пропаганді бути непомітною, але постійною. Вона супроводжувала людей у транспорті, магазинах, на роботі, поступово закріплюючи потрібні меседжі. Редакційне управління радіостанцією здійснювали ті самі менеджери, що працювали з телеканалом, — фактично це був ще один канал доставки ідентичного контенту.

Місцеві обличчя і колаборація

Як і в інших окупованих регіонах, з часом окупаційна адміністрація почала активніше залучати місцевих колаборантів, аби створити видимість «внутрішньої підтримки». Однією з таких фігур стала Катерина Губарєва, яка після початку окупації з'являлася в ефірах «Таврії» як «громадська діячка» і коментаторка подій. Вона брала участь у публічних заходах, виступала з заявами на підтримку окупаційної влади та регулярно з'являлася в медіапросторі холдингу.

Окрім публічних спікерів, у редакціях працювали оператори, ведучі та технічні співробітники з числа місцевих жителів. Частина з них погоджувалася на співпрацю з економічних причин, частина — з ідеологічних. У будь-якому разі саме ці люди забезпечували щоденне функціонування пропагандистських медіа.