Шабуніна пресують. Напевно, у людей, які смикають мотузочки не зовсім незалежної системи правохоронних органів і правосуддя, є вагомі причини це робити. Мені не відомо який він анти корупціонер, але якщо вже за нього взялись, то певно якийсь дискомфорт корупції він таки створює.

Шабуніна пресують не по надуманій справі з сумнівними доказами і туманними перспективами, а по повністю реальному випадку нанесення тілесних ушкоджень. Тобто, факт правопорушення є, він відомий усім, і сумніву не підлягає.

Якби у нас була прозора система правосуддя, то він отримав би належне покарання, і справа на цьому б скінчилась.

Але в нас система не зовсім прозора, і цим дуже вдало користуються наші можновладці, мажори та інші олігархи.

Як виявляється непрозорістю нашої правової системи хочуть скористатись і борці за її прозорість. А як по іншому назвати той срач, який розвели активісти в захист Шабуніна?

Де ж поділась пресловута ознака дорослості – відповідальність за свої вчинки? Те, що деякі особи, використовуючи зв'язки, гроші і таке інше, уникнули відповідальності, не дає права іншим використовувати подібні методи. Чи дає? Вони вчинили погано, але чи можна тоді і нам? З точки зору закону, моралі і здорового глузду – ні, але своя сорочка до тіла ближче, і тут уже плювати на законність і моральність, адже меч Феміди завис над власною шиєю.

Зараз виходить, що активісти, які підтримують Шабуніна у його спробі уникнути відповідальності, легітимізують безкарність.

Так, можна скільки завгодно кричати про принцип «друзям все, ворогам закон». Так цей принцип у нас, нажаль, існує. Але ми ж хочемо його позбавитись? Справді? Насправді, ні. Бо тоді у нас теж не буде можливості його застосувати.

Оце і все. Це один із головних парадоксів нашого суспільства – ми хочемо щоб не було корупції, але щоб, в разі чого, можна було порішать