Зима 2013 — 2014. За довгі 94 дні Революції Гідності у центрі Києва не було жодного випадку мародерства. Єдиний інцидент за весь час – це розбита вітрина магазину, якщо не помиляюсь, Adidas. Самооборона Майдану сама затримала винуватця та передала його поліції (тоді ще міліції), а також, поки не замінили скло, влаштувала чергування біля магазину для захисту від можливих крадіжок.

Літо 2016. Біля міста Стрий у Львівський області фура, що перевозила пиво, потрапила у ДТП. На кузові розпоровся брезент, в результаті чого на проїжджу частину повипадали ящики із хмільним напоєм. На відео добре видно, як люди, що проїжджають мимо, розкрадають ящики із пивом. За іронією долі дійство відбувається на фоні величезного синьо-жовтого банера, на якому майорить «Україна» та «Слава Україні – Героям слава».

У мене немає жодного сумніву, що ці люди при застільних розмовах у праведному гніві скаржаться на корупцію, яка зсередини роз'їдає нашу країну. Засуджують спосіб життя чиновників, декларації яких, м'яко кажучи, не відповідають статкам. Вітають поодинокі кримінальні справи, які дуже неохоче, але все-таки порушуються проти казнокрадів. І при всьому цьому вони із величезним задоволенням готові забрати чуже майно вартістю в якихось 200 гривень, яке у прямому сенсі «погано лежить».

Ми можемо тролити росіян за поїдання млинців із лопати, а також розповсюджувати відео, де вони б'ються за безкоштовну ковбасу. Однак, подія, що трапилась на трасі біля Стрию, б'є по людській гідності куди більше. Що робить людина, яка тягне чужий ящик з пивом? Вона посягає на приватну власність. І чим ця ситуація, окрім територіальності події та масштабу, відрізняється від «героїчного» пограбування гіпермаркету Metro у Донецьку?

Від Стрию до кордону з Європейським союзом якихось сто кілометрів. Однак Європа – це далеко не тільки спільні відкриті кордони чи безвізовий режим. А європейські цінності – це не тільки схожість у базових принципах законодавства чи навіть нетерпимість до корупції. В першу чергу, це повага до приватної власності. А саме найголовніше – повага до самого себе. І цей шлях нам також потрібно пройти. Шлях, який значно довший за сто кілометрів.