Перебування Володимира Зеленського за океаном прихильники президента оцінюють з небувалим піднесенням. Проте об'єктивний аналіз свідчить, що візит Зеленського за океан не спричинив прорив у двосторонніх відносинах. Ба більше – після повернення в Україну йому доведеться демонструвати якість прийнятих у США сигналів.

Показовий факт: напередодні візиту Володимир Зеленський не дав інтерв'ю американському медіа. Це не лише суперечить існуючій практиці інформаційного супроводу діяльності глави держави, але і виглядає викликом для США, де свобода слова має реальні, не декларативні форми. Ситуація виглядає аналогічною тій, що спостерігалася два роки тому, коли Зеленський літав на сесію Генеральної Асамблеї ООН після скандальної телефонної розмови з Трампом. Гра у мовчанку у даній ситуації не є сильною позицією.

Зустріч з Джозефом Байденом Володимир Зеленський прокоментував скупо, зауваживши, що це була «чоловіча розмова». Кажуть, що у таких умовах Джозеф Байден – політик з колосальним досвідом – за словом у кишеню не лізе і може бути максимально прямим. Чи був готовим Зеленський до подібної розмови? Чи дізнаємося ми її подробиці від американських учасників? Вірогідно, що так, але трохи згодом.

Що Україна отримала від візиту Зеленського? 60 мільйонів доларів на зміцнення обороноздатності, які включають постачання ПТРК Javelin. У такий спосіб адміністрація Байдена демонструє, що навіть провал у Афганістані не вибив її з сідла, та урівноважує допомогу з боку Дональда Трампа, який свого часу зруйнував неформальне ембарго Заходу на постачання летальної зброї Україні. 462 мільйони доларів на підтримку демократії, які асигнують США, швидше є нагадуванням, що на 31-му році Незалежності Україна залишається країною перехідної демократії.

Представлений Зеленським у Вашингтоні План трансформації України та надії Андрія Єрмака на обговорення NordStream2 у Нормандському форматі за участі США мають один спільний знаменник – це тактичні заходи, якими намагаються підмінити брак стратегії та розуміння трендів світової політики. Оплесків у Вашингтоні ці інформаційні приводи не викликали, а прагнення перетворити меморандум між «Енергоатомом» та корпорацією Westinghouse на обіцянку інвестувати в Україну 25-30 мільярдів доларів викликає хіба що сміх. Куди менше позитивних емоцій викликає наполеглива згадка про необхідність реформування судової системи, оптимізації корпоративного управління та забезпечення незалежності антикорупційної інфраструктури, адже це промовисто свідчить: 5 пунктів, про які говорив держсекретар США Ентоні Блінкен у своєму звернення до учасників Конференції високого рівня з питань реформ в Україні у липні цього року, українська влада проігнорувала. До речі, заяви про підтримку Сполученими Штатами інтеграції України до НАТО є напівправдою: Вашингтон у цьому питанні послідовний, проте навряд чи спроможний сьогодні продавити відповідне рішення для схвалення всіма членами Альянсу.

Очевидним досягненням зустрічі президентів США та України є відновлення роботи Комісії стратегічного партнерства, співголовами якої стануть керівники дипломатичних відомств Ентоні Блінкен та Дмитро Кулеба. Її засідання має пройти ще до кінця 2021 року, і порядок денний зустрічі продемонструє реальні пріоритети співпраці України та США.

Показово, що омбудсман Людмила Денисова на тлі заяв Андрія Єрмака про прихильне сприйняття адміністрацією Байдена президенського законопроєкту про олігархів наголосила, що бачить у документі порушення Конституції та закликала провести його експертизу у Венеціанській комісії. Ігнорувати омбудсмана після спілкування з Байденом офісу президента буде незручно, а експертиза президентської забаганки зможе дати відповідь, чи присутні подібні «антиолігархічні» норми у законодавстві інших країн Європи.

Для команди Зеленського буде помилкою сприймати факт візиту президента України за океан як самодостатню подію. Фотографій з Білого Дому недостатньо для реальних перетворень, передумовою для яких є суспільний консенсус. У Зеленського з цим є проблеми.