Розмови Байдена з Путіним та Зеленським не спричинили покращення безпекової ситуації на кордонах України. США ударили санкційним дуплетом по двох українських юристах. Заступник міністра внутрішніх справ Олександр Гогілашвілі провів майстер-клас з втрати посади. Дмитро Кулеба вибудовує стратегічний діалог з Лондоном. У Росії триває антиукраїнська істерія.

Телефонні розмови-консультації (те ж можна сказати і про відео-конференції) між президентами, прем'єрами, міністрами закордонних справ не варто сприймати як реальну можливість суттєво послабити безпекову загрозу. За великим рахунком, це швидше демонстрація намірів, залученості, але не міжнародний договір. Зрештою, між Росією та Україною у 2014 році діяв Договір про дружбу і співробітництво, який не став на заваді окупації Криму та розпалюванню війни на Донбасі. Тому Україні, звісно, варто продовжувати консультації, вести переговори, але розраховувати насамперед на себе. Особливо у контексті заяви Джозефа Байдена про те, що ніхто та ніколи не мав намірів направляти війська в Україну.

Ще один цікавий момент, який передував діалогу Байдена та Зеленського – оголошення про санкції проти Андрія Портнова та Олександра Тупицького. Перший після перемоги Зеленського поводив себе як кум королю та сват міністру, проте отримав заокеанський удар під дих. Другого Зеленський незаконно відкликав з посади конституційного судді, проте у КС не стали приводити до присяги двох нових суддів на місця Тупицького та Касмініна. Тому ці санкції швидше виглядають натяком Вашингтону на можливе продовження відповідних дій в разі, якщо у Києві не зрозуміють натяків.

Спроби Зеленського та його команди видати розмову президентів США та України за тріумф вітчизняної дипломатії не витримують критики.  Розмова між Байденом та Зеленським прокомунікована в українському суспільстві непереконливо, з версіями, які ставлять куди більше запитань, ніж дають відповідей. Згадка про можливість проведення всеукраїнського референдуму з уст Володимира Зеленського не виглядає переконливою та самостійною ініціативою.

Куди більш яскравим виявився перфоманс у виконанні Олександра Гогілашвілі. Заступник міністра внутрішніх справ на блокпосту на в'їзді до зони ООС переймався, що його не впізнають поліцейські. Хамська поведінка чиновника, який є чоловіком помічниці Зеленського Марії Левченко, спричинила і до нього значний суспільний інтерес, який швидко обернувся звільненням з посади. Проте цього, як видається, недостатньо для людини, яка з незрозумілих причин посідала вагому посаду в МВС.

Дмитро Кулеба продовжує вибудовувати діалог стратегічного партнерства з Лондоном, досягнувши значних успіхів. Питання не лише у мільярді фунтів  на реалізацію проєктів в Україні, а у наявності значного інтересу з боку Британії. Лондон тут підміняє Сполучені Штати, що стає доволі очевидним. Не менш важливим є і «Люблінський трикутник», всередині якого помітно пожвавилося спілкування між відповідальними особами всередині цієї геополітичної конструкції.

Росія відповідає пожвавленням антиукраїнської істерії у кращих традиціях радянської пропаганди. Вона відбувається практично у щоденному режимі, не дозволяючи хоча б спробувати увімкнути критичне мислення. От як можна всерйоз сприймати заяву Путіна про «геноцид на Донбасі»? Або «відкриття» прессекретаря російського МЗС Марії Захарової, яка в ефірі «Крим24» заявила, що НАТО перекидає в Україну озброєння та бойовиків. Всі ці публічні випади здійснюються для російських обивателів та нагадують інформаційний тиск для обгрунтування майбутньої агресії.