Минулого тижня відбулася цікава подія: Володимир Зеленський вирішив продемонструвати, що буде боротися за власне політичне майбутнє на посаді президента. Вийшло, відверто кажучи, несподівано.

Рішення РНБО про санкції проти проросійських телевізійних каналів («112 Україна", NewsOne та ZIK) та їх власника, народного депутата від "ОПЗЖ" Романа Козака, виявилося несподіваним, але варто зауважити, що воно втілюється в життя доволі наполегливо. Секретар РНБО Олексій Данілов навіть встиг запевнити, що скасувати його у судовому порядку буде неможливо.

Якщо відкинути зайву конспірологію, стає зрозумілою мотивація Володимира Зеленського. По-перше, триголовий телеДракон Медведчука у 2019 році чимало доклався до перемоги Володимира Олександровича на президентських виборах, проте з 2020-го почав активно поїдати його рейтинг. Результат, як кажуть, очевидний – популярність глави держави за неповних два роки президентства зменшилася втричі. По-друге, на Банковій змінюється риторика щодо Росії, і навіть голова української делегації у ТКГ Леонід Кравчук запевняє, що їй вірити не можна. По-третє, рішення оперативно підтримали на вулиці Сікорського, де розташоване посольство США, хоча за океаном до питань, пов'язаних з функціонуванням медіа, ставляться традиційно обережно. По-четверте, Зеленському помітно кортіло показати, що він спроможний зробити те, на що не наважився його попередник. Щоправда, у ЗеКоманді погано пам'ятають обставини запровадження восени 2018 воєнного стану та істерику в стінах Верховної Ради зі звинуваченнями на адресу Петра Порошенка у спробі зірвати президентські вибори.

Ефект інформаційної бомби від запровадження санкцій проти трьох телеканалів виявився настільки потужним, що він змінив порядок денний політичного класу. Санкції проти трьох телеканалів обговорювали всі. Мова не лише про суто технічне зменшення глядачів підсанкційних телеканалів – у YouTube їхня звична аудиторія навряд чи добереться. Якось відійшли на другий план розмови про створення коаліції "Слуги народу" та "Батьківщини", хоча лідерка останньої Юлія Тимошенко дуже прагне повернутися до прем'єрського кабінету. Навіть виключення Олександра Дубінського з фракції партії влади виявилося не настільки помітним на тлі санкцій проти телеканалів Медведчука. І Юрій Вітренко якось виявився непомітним.

Цікавий факт: запровадження санкцій проти телерупорів "ОПЗЖ" виявилося несподіваним і для самої цієї партії. Настільки несподіваним, що крім фальшивого співу з парламентської трибуни Вадима Рабіновича та обіцянки оголосити Зеленському імпічмент "ОПЗЖ" нічого не зуміла запропонувати. Хоча ні – для інтерв'ю з Медведчуком, у якому той вчергове розповів про шкідливість НАТО, до Києва прибула Альона Березовська з Russia Today. Що ж, дякуємо, що не Маргарита Сімоньян.

Дмитро Кулеба провів телефонну розмову з державним секретарем США Ентоні Блінкеном, під час якої почув запевнення у готовності і надалі постачати Україні летальну зброю та зацікавленість у реформуванні нашої держави. Ця розмова виглядає більш корисною, ніж очікування дзвінка Джозефа Байдена. Той, до речі, виступив перед співроібтниками Державного департаменту, наголосивши, що США не лише повертаються до великої політики, але і робитимуть ставки на створення союзів. Головним конкурентом Штатів 46-й президент назвав Китай, запевнивши, що у Вашингтоні більше не ігноруватимуть агресивні дії Росії.

У Москві засудили до 3,5 років позбавлення волі Алєксєя Навального, чим викликали гучне глибоке занепокоєння колективного Заходу. Україна скористалася моментом для запровадження санкцій проти телеканалів, які несуть меседжі російської пропаганди. А от головний дипломат ЄС Жозеп Боррель виявився покараним за спробу діалогу з Кремлем, його візит до Москви нагадував публічне приниження. До всього під час перебування Борреля у РФ тамтешній МЗС оголосив, що висилає трьох дипломатів з країн, що входять до Європейського Союзу. Добре, хоч Лавров недопалок об піджак Борреля не загасив…