Розстріл військовослужбовцями-таджиками двох дюжин російських солдат та офіцерів на полігоні під Бєлгородом, який стався в середині жовтня, лише позначив небезпечну тенденцію для Росії. Але позначив яскраво – наче кулеметною чергою з патронів-трасерів.

«Часткова» мобілізація, оголошена Путіним після поразки російської армії у Харківській області, продемонструвала не лише подвійну мораль російського керівництва, але і помітні проблеми з мобілізаційним ресурсом. Звідси – готовність загрібати до лав російської армії вихідців з Центральної Азії.

Нагадаю, що їх на території Росії – кілька мільйонів, роками таджики, узбеки, киргизи сприймалися насамперед як дешева через власну безправність робоча сила. Випадки ксенофобії та поліцейської сваволі щодо вихідців з Центральної Азії були настільки поширеною практикою, що раз по раз потрапляли на шпальти федеральних медіа. Однак зараз ситуація змінилася, бо запроваджені проти Росії через агресію в Україні санкції перетворили вихідців з «братніх республік» на мобілізаційний ресурс – відома безправність нелегальних мігрантів грає російській владі на руку.

Однак є проблема, про яку у Росії говорити не люблять: у Центральній Азії протягом останніх років активно поширювалися різноманітні радикальні течії. Розгром ІДІЛ не ліквідував можливостей поширення войовничого ісламу у Центральній Азії під приводом «боротьби проти безбожників». Очевидно, що носії небезпечних ідеологічних постулатів присутні і на території Росії. З огляду на їх реальну  перспективу опинитися у лавах російської армії, «бєлгородський розстріл» має шанси на мультиплікацію у різних російських гарнізонах, адже поваги до мусульман та їх традицій у російській владі більше не стало.