site.ua
член клубу

Події останніх днів привертають увагу до Донбасу. Загострення вздовж лінії зіткнення все важче приховувати від широкого загалу. Надто часто приносять у жертву вбитих та поранених українських військових в символічному храмі припинення вогню, спорудженому в уяві Володимира Зеленського.

Наближається чергова річниця підписання Мінських домовленостей, які всі критикують, проте ніхто не може відмовитися. Звісно, крім Росії, для якої гра м’язами на сході України стала елементом формування власної величі. Кремль і надалі саботуватиме не лише зустрічі керівників Нормандської четвірки, але і роботу Тристоронньої контактної групи. Йому не потрібне припинення конфлікту на Донбасі, його мета інша.

Росія прагне перетворити ОРДЛО на ефективний інструмент контролю внутрішньої та зовнішньої політики України, стримування її виходу з нинішньої сірої зони. У Москві добре пам’ятають, як могли діяти у такий спосіб протягом більшої частини незалежного розвитку України. Для спроби відновити рефлексивне управління Києвом будуть використані вже перевірені кроки: посилення ескалації напруженості на лінії зіткнення, підкреслено гострі заяви лідерів так званих народних республік. Недарма на форумі «Руський Донбас» наприкінці вони знову заговорили про створення так званої Новоросії на території українських південних та східних областей.

Проте буде і новий поворот. У Росії розпочався процес об’єднання партій «Справедлива Росія» (представлена у нинішньому складі Державної думи»), «Патріоти Росії» та «За правду». Остання заслуговує на увагу, оскільки в її лавах присутні фанатичні прихильники «руського міра» Захар Прилєпін та Іван Охлобистін. Прилєпін хизується участю у бойових діях на Донбасі, і у лавах цієї партії також будуть «добровольці», які воювали проти українських військ. Нескладно прогнозувати, що вони потраплять спочатку до російського парламенту, а звідти – цілком вірогідно – до ПАРЄ та інших міжпарламентських об’єднань, де готові спілкуватися з представниками Росії.

Протягом 7 років окупації ОРДЛО пограбовано, Росія сприймає цю територію як військовий трофей. Якщо до 2014 року Донбас справедливо міг претендувати на статус локомотива економічного розвитку України, то сьогодні у так званих ДНР та ЛНР роздають російські паспорти (їх видано понад 400 тисяч). Практично всі промислові об’єкти, які продовжують функціонувати, змінили своїх власників на лояльних окупаційній владі та готових сплачувати «податки» так званим народним республікам. Ситуацію з дотриманням прав людини на окупованій частині Донбасу чудово ілюструє спроба передачі заручниць через Віктора Медведчука, якими виявилися 4 місцевих мешканки, які ніяк не підпадають під роль військовополонених. ОРДЛО стало найбільшою сірою зоною н континенті та загальноєвропейською проблемою. До речі, коли соратника Медведчука Тараса Козака звинувачують у торгівлі вугіллям з так званими ДНР та ЛНР, треба розуміти, що той не має політичної ваги для самостійних переговорів з Кремлем. Саме Медведчук (очевидно, не без дозволу Кремля) витіснив колишнього «гаманця Януковича» Сергія Курченка з ОРДЛО, контролюючи там видобуток вугілля. Крім того, саме Медведчук лобіює ідею так званої вільної економічної зони на Донбасі. Щоправда, від цієї ідеї не в захваті найбільший бізнесмен країни Рінат Ахметов.

Чи в змозі допомогти Україні провідні європейські країни? Консенсусної відповіді на це питання немає. Німеччина та Франція попри перебування у Нормандській четвірці не приховують прагнення порозумітися з Росією. Причина проста та очевидна: товарообіг з Росією впав з понад 400 мільярдів доларів у 2012-2013 роках майже вдвічі. Навіть провідні європейські країни потребують додаткових доходів, і про це добре знають кремлівські «адвокати диявола».

Як відповідати Україні на дії Росії, які вона заборонити або обмежити не в змозі? Вони, до речі, відповідають уявленням колективного Заходу про альтернативні погляди на суперечливі процеси та свободу слова. Обійтися виключно санкціями проти трьох проросійських телеканалів не вийде. Їх діяльність протягом останніх місяців була зразком поширення російської пропаганди та цинічної дезінформації. Проте і санкційний механізм має бути юридично бездоганним, а з цим сьогодні спостерігаються проблеми. І говорити про «тиск на свободу слова» будуть не лише у Росії, але і європейські політики та захисники свободи слова.

Щоб завадити Росії нав’язувати Україні власний порядок денний щодо Донбасу, Володимир Зеленський повинен усвідомити просту річ. Перемога у протистоянні з набагато сильнішим військово та економічно супротивником може бути лише асиметричною. У нашому випадку – це вступ України до НАТО, який зможе вирвати нашу країну з середовища «руского міра». Для цього необхідна консолідація суспільства навколо євроатлантичного руху. Україні доцільно найближчим часом ухвалити стратегію реінтеграції окупованих територій, у якій зможе знайти для себе можливість долучитися кожен небайдужий громадянин України. Україні необхідно максимально чітко позначити вектор власного розвитку, щоб у ньому не викликало сумнівів ані всередині держави, ані за її межами.

evgen.magda
Євген Магда

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація

Рекомендації