Про Адміралтейство знають всі. Дехто там навіть був. Цей комплекс давно став символом Санкт-Петербургу. Тут знімалося чимало фільмів. Чимало інформації є в Інтернеті. Звичайний туристичний об'єкт. І в той же час потужна секретна база російських спецслужб, де зберігається колосальний масив історичної інформації.
Київські журналісти, які вже кілька років ведуть захопливі розшуки наших культурних цінностей та архівів, викрадених з України, багато разів отримували інформацію про секретні спецхрани в неймовірних підземеллях Адміралтейства.
Після 1917 року, більшовики сконцентрували там цінності Російської Імперії, які продавали на Захід. Десь до 1931 року, у тих підвалах були архіви Скоропадського, УНР…
Але, найбільшого резонансу, викликало розслідування журналів «Музеї України» і «Нова Січ» про деякі речі і документи з легендарної бібліотеки Київського князя Ярослава Мудрого.
Нагадуємо, що вціліло чимало унікальних речей, прикрас, документів часів Київської Русі. Певна кількість того добра, потрапила до рук Гетьмана Івана Мазепи і була захована у кількох місцях. Один такий скарб зберігався у підземеллях Софії Київської. Наглядали за ним два відібраних Гетьманом монахи. Цінності лежали у кількох підземних кімнатах. Після поразки Мазепи, росіяни створили кілька груп, які шукали тайники Гетьмана, документи, золото. Це полювання тривало кілька років. Звіти про ці пошуки, речові докази, протоколи допитів збереглися. Лежали у 234 НЕРОЗПАКОВАНИХ ящиках в Пітері, в спецхрані №9 КГБ СРСР. Нині ФСБ РФ. Ермітаж. Після наших публікацій, а особливо, міжнародного скандалу з пошуками шаблі Мазепи, увагою Президента України В.Ющенка, переговорів з Президентом РФ В.Путіним, ящики оббили фанерою, помітили яскраво – «Яд», і перевезли в інше секретне місце. Вже зрозуміло, куди…
Виявилося, що ті ящики, колись давно, бачив і Герой України, аксакал музейної справи, Борис Возницький. І в присутності багатьох журналістів, підтвердив існування архівів, шаблі Мазепи, козацьких регалій, спецхранів… Чув пан Борис і про легенди Адміралтейства…
Нині, ми намагаємося вийти на колишнього генерала КГБ, що був очевидцем візиту доньки Генсека ЦК КПРС Галини Брежневой до підвалів Адміралтейства у 1979 році… Тоді Галина Леонідівна знайшла перстень Ярослава Мудрого. Ми вже давали його детальний опис. Підозрюємо, що існують і якісні фото… Згадували про берестяні грамоти, переписку Києва з Новгородом. Історики в шоці. Не вірять, але, не вказуючи джерела інформації, вже потихеньку включають ці факти в наукові роботи. Всі все розуміють, але, чітких підтверджень нема.
Журнали «Музеї України», «Нова Січ» та відома журналістка з газети «Блик» Валентина Мудрик, вирішили докопатися до таємниць Адміралтейства, вийшовши на сенсацію рівня шаблі Мазепи. Цього разу на кону стоїть бібліотека Ярослава Мудрого. Почалося тихе розслідування. Ми вийшли на людей з Адміралтейства, які обіцяли щось дізнатися. Правда, всі, через кілька днів, видно читали з папірця однаковий текст. Ніяких підвалів тут нема, а відповідно, і спецхранів, документів і бібліотеки Ярослава Мудрого. Спецслужби спрацювали…
Ми змінили тактику. Зацікавили кількох нахабних пітерських журналістів цією темою. Все, контакти перервалися… Місцева преса, як і вся російська, жорстко контролюється владою, тож дуже сумнівно, аби хтось ризикував заради якихось історичних теорій.
Але, розслідування продовжується. Нам здається, що через Москву і бібліотеку Конгресу США, ми дізнаємося більше…
Журналісти нині відпрацьовують версію про існування чисельних портретів Івана Мазепи з його колекції, що розійшлися Європою. Щойно, один знайшли у США. І довкола нього відразу розпочалися детективні події. В пресі ще просто не можна повідомляти про високі дзвінки, нічні візити неймовірних осіб, спроби викрадення… Дехто вже намагається намалювати копію… Про ціну взагалі не будемо. Там, де починається геополітика, гроші не мають ніякого значення.
Ми почали шукати колекцію портретів і малюнків Гетьмана Мазепи, написаних українськими малярами після Полтавської битви. Тоді секретні служби Петра І, зібрали всіх художників, які бачили Мазепу, і наказали намалювати Гетьмана, аби офіцерам легше було шукати.
За кілька місяців, коли зрозуміли, що Мазепу не дістати, малюнки здали у якусь секретну канцелярію. Виявляється, вціліли ті малюнки! Їх десь 40-50, всі у відмінному стані. Лежать у сховищах, яких офіційно нема. І ви не повірите! Це чи не єдиний відсік, що охороняється найсучаснішою лазерною установкою!
От як росіяни ставляться до козацької історії України! Честь їм за це і хвала!
На жаль, констатуємо сумний факт. Нам не вдалося пробитися в спецхрани Адміралтейства. Поки-що відсутні фотографії. В Адміралтействі знаходиться чимало цікавих військових об'єктів. Навіть хотіли перенести туди штаб ВМФ…
Російські спецслужби згадали, як треба зберігати державні таємниці. І рівень їх підвищується мало не щодня. Нам стає все важче здобувати навіть елементарну інформацію з Росії. Цей процес починає захоплювати. Практично, на пустому місці розгортається така інтрига, якесь реаліті-шоу, міжнародні спецоперації…
А суть дуже проста. Чи лежать в бібліотеці Салтикова-Щедріна древні книги часів Київської Русі? Як вони туди потрапили? Де нині архів Скоропадського? Чи збереглися документи з бібліотеки Ярослава Мудрого і його легендарний перстень? Чи можна оприлюднити в Інтернеті малюнки Гетьмана Мазепи?
Іншими словами, якщо росіяни не хочуть пускати в архіви українських істориків і журналістів, то хай пустять своїх! Адже ми говоримо про історичні сенсації світового рівня! До чого тут секретність сталінського зразка! Чекаємо якихось розумних кроків від російської влади. Дуже хотілося б почути голос російської наукової громадськості…
І наостанок, про підвали, яких нема.
Виявляється, підвали не можуть бути затопленими! Стіни укріплені і обшиті півметровими свинцевими плитами. В тих підземеллях і досі зберігається чимало цікавого. Наприклад, діаманти і рубіни Київських князів, які комуняки повиколупували з корон і прикрас для продажу за кордон, посередником у якому виступав недоброї пам'яті А.Хаммер…
Може вони дійсно, потонули?
А ми створили чергову легенду. Про таємничі підвали Адміралтейства. Мабуть, час правди ще не настав…
Чекаємо…
Віктор Тригуб