Не відкрию вам великої таємниці, коли скажу, що адвокатура в Україні так і не стала незалежним та самодостатнім інститутом захисту прав та свобод громадян в Україні.

Ще понад десятиліття після оголошення незалежності України адвокатура існувала в постсовковій формі, якої вона набула після ухвалення профільного закону «Про адвокатуру». Документ не те, щоб допомагав працювати адвокатам, – він не заважав їм працювати. Жодних поборів, жодних вказівок та, правда, жодних гарантій.

Для самодостатніх та амбітних молодих адвокатів цього було достатньо, аби непогано самовдосконалюватися та заробляти. Прихід до влади «регіоналів» торкнувся всіх сфер життя в Україні. Всі без винятку інститути держави були вмонтовані в єдину «макрокорпорацію Януковича» та мали працювати лише на забезпечення збагачення правлячої верхівки. Саме через це в 2012 році й виникла корпорація під назвою «Національна Асоціація Адвокатів України». Вона мала на меті сконцентрувати владу в адвокатурі в єдиних руках Голови НААУ, всі адвокати автоматично стали членами цієї корпорації та обов'язково мали утримувати номенклатуру корпорації власним коштом, «бюджет» якої вже тоді складав понад 20 мільйонів гривень або майже 3 мільйони доларів США на рік.

Головним інструментом примусу мав стати Єдиний реєстр адвокатів України, який доручили вести голові корпорації. А щоб на посаду голови корпорації гарантовано завести свою вірну людину, на Банковій розробили цілу операцію. На той час головним претендентом на посаду очільника адвокатури вважався кримський адвокат Володимир Висоцький, який не сильно переймався за організацію установчого з'їзду, бо був впевнений у перемозі та, очевидно, заручився підтримкою Медведчука/Портнова. Це, власне, і зіграло з ним «злий жарт»: напередодні з'їзду до готелю «Русь» зайшла «своя» охоронна фірма, яка і не впустила на з'їзд самого Висоцького та майже 49% делегатів з'їзду адвокатів з більшості регіонів Україні. Результат безальтернативного голосування був прогнозований: головою корпорації «НААУ» стала інша соратниця Медведчука – Лідія Ізовітова.

Заради справедливості треба зазначити, що один делегат був «проти». Так, я почав вчиняти дії, «що підривають авторитет органів адвокатського самоврядування та адвокатури України». «Прозріння» в адвокатів настало в 2014 році, коли Ізовітова під тиском «революційних мас» погодилася на позачерговий звітно-виборчий з'їзд в Одесі. Але не судилося…

Спровоковані «тітушками» та одеською міліцією бійки з адвокатами (за тиждень до «одеської трагедії») зробили свою справу – Ізовітова залишилася на «престолі». Пізніше були з'їзди в Києві, Ужгороді, які, власне, нічим між собою не відрізнялися: недопуск опонентів, бійки, «тітушки» тощо. Віддаю «належне» Ізовітовій – вона проявила «вершину» майстерності у володінні «кнутом та пряником»: частина київських «опонентів корпорації» перетворилася на її прибічників.

А щоб створити видимість легітимних власних перевиборів у 2017 році та забезпечити підтримку в «бунтівному» Києві, Ізовітова і Ко вдалися до банального рейдерства. Так, у жовтні 2016 році кілька десятків київських адвокатів у тому ж таки Будинку Кіно обрали самі себе до органів київського адвокатського самоврядування: ради адвокатів, дисциплінарно-кваліфікаційної комісії тощо. Це ж зібрання з «благословіння» Ізовітової звільнило легітимно обрану Раду адвокатів міста Києва на чолі з Рафальською, КДКА міста Києва, відкликала представника адвокатів міста Києва в РАУ та ВКДКА.

Легітимності цьому захопленню надало рішення РАУ Ізовітової. У невиконанні якого, власне, мене і звинувачує Ізовітова сьогодні. Але, як сказав один з прибічників «корпорації», «у чиїх руках реєстр – у тих руках і реальна влада в адвокатурі». І в цьому є гірка правда:

Єдиний реєстр адвокатів України, який має розміщатися на державному data.gov.ua, залишається адмініструватися приватними особами з території ворожої Росії.

Саме це дозволяє корпорації маніпулювати реєстром адвокатів на власний розсуд: одних адвокатів виключати, інших включати, внаслідок чого адвокатів відводять від судових та кримінальних проваджень. Саме тому з 2014 року, особливо напередодні обрання делегатів чергового з'їзду адвокатів, з чотирьох тисяч київських адвокатів у реєстрі могло залишитися вісімсот «лояльних».

Тож очевидно: щоб створити дійсно незалежну та самостійну адвокатуру, український парламент має підтримати нову редакцію закону про адвокатуру, який унеможливить узурпацію влади в адвокатурі.

Андрій Мамалига, адвокат