" — Революція Гідності!
— Ні, то відбувся державний переворот!
— Ви ображаєте Героїв Майдану…"
І, так вже черговий рік. І, знову свіжий сюр із іноземним руфером на даху будинку, чи то революціонером?
А, чи відбудеться Третій Майдан, Третя Кольорова чи може Гідна Революція-3? Та, чи й була колись в Україні "революція"?
Революція (від лат. revolutio — переворот, змінення, кардинальна зміна) — швидка радикальна зміна всієї самостійної органічної або неорганічної системи. Прикладом зазначеної системи є суспільство, людина, наукові знання, засоби виробництва, окреме тіло…
Розтавимо всі крапки над "і". Остання революція, що зачепила терени нашої країни, відбулась у далекому 1917 році. І, це була зовсім не жовтнева революція під проводом плюгавого карлика, як ви подумали. Я, веду мову про "лютневу Революцію 17-го", із фактичним знищенням царизму (монархії) із переходом до анархії.
Від того часу, ані революцій, ані переворотів в нашій країні не відбувалось! А, що ж це було?
Повертаючись до загальноприйнятого визначення терміну, що веде свій вік ще з часів вже мертвої мови. Революція передбачає під собою саме "кардинальну зміну" політичного/економічного укладу суспільства. Що ж отримали ми?
Від дня проголошення Незалежності, ми є свідками чергової зміни "адміністраторів" країни під проводом (за спонсорування) олігархату. Використовуючи загальноприйняті світові гасла та знамена, нам вкотре пропонують чергового "Че Гевару" під соусом нових псевдореволюційних подій, фактично нічого не змінюючи!
Політичний устрій в країні в результаті так званих "Двох Революцій" – не змінився анітрохи! Економічний уклад, що розуміє під собою перерозподіл зон впливу чергового спонсора "революції" – ось і все, що насправді є справжнім смислом цього цирку, за яким із захопленням спостерігають наші сусіди.
Та насправді, жоден гаманець, не взмозі був би вплинути на нарідні маси, якби вони того не хотіли.
Більше 70 років життя — без потреби прийняття рішень, і несення відповідальності за них, даються таки у знаки. А, ще до того віки царизму і кріпацтва, фактично сформували рабський менталітет, із підсвідомим бажанням у пошуку "доброго царя", який за все відповість, за все подбає (можна й на вибори не ходити, що і робить більшість...).
Результатом цього стало прагнення вже у 21-му сторіччі знайти українського Че Гевару, а якщо не змогли знайти його серед своїх, то можна "виписати" собі такого із-за закордону.
В свій час Эрне́сто Рафаэ́ль Гева́ра де ла Се́рна закінчивши революцію на Кубі, зібрав манелі та поїхав робити революцію у Болівії, що закінчилось для нього – фатально. Бо революція не повинна була зупинятись.... (десь вже ми таке чули)
Різниця ж між відомим революціонером та персоналіями за яких "топить", то та, то інша, частина нашого суспільства, полягає у тому, що наші "лідери" – то, всього лише борці за повноту власного корита. У, яких відсутня будь-яка ідеологія, або принципи. Грузинський революціонер не буде стрибати із криші, і не буде знищений українською владою фізично, бо ця влада сама і виступає його спонсором.
І, в цьому, насправді, нам дуже пощастило!
Як, писав колись Бродський ("Лист Римському другу"):
"Говоришь, что все наместники -- ворюги?
Но ворюга мне милей, чем кровопийца."
Історично так склалось, що будь-яка революція окрім "сексуальної" (жартую звичайно) народжує – тирана. Тиран, вважаючи себе єдиним рятівником країни, запроваджує деспотію або тоталітарний режим (до прикладу та сама Куба, чи СРСР). Ми ж ніби декларуємо побудову саме демократичної країни із громадянським суспільством?!
"Шов маст гов он" – хлопці і дівчата, як співав колись Меркурі. Шоу буде продовжуватись доти, доки справжні політичні гравці, що керують на сьогодні сценічними маріонетками, не доростуть до ідеї, що видовищ для наріду вже достатньо, пора дати просто хліба. Ситий народ не буде виходити на Майдан за будь-яку із сторін, окрім влади, яка його нагодувала, тим самим не даючи шансів конкуруючій стороні!
Нам із вами сильно пощастило, що справжніх революцій, із справжніми їх наслідками ми так і не бачили! І, дай Бог не побачимо!
ЧИТАЙТЕ, ЩЕ ОДНУ МОЮ ЦІКАВУ СТАТТЮ:
"РУХ В НІКУДИ" АБО УКРАЇНСЬКИЙ ПОЛІТИКУМ, ЯК НЕВДАЛЕ КОПІЮВАННЯ ПАПІРЄДНІКІВ
