Публічна дискусія «Підсумки першого року роботи парламенту. Законодавче забезпечення сфер національної безпеки і оборони. Місія (не)виконана». 27 серпня 2020 року. Тези виступу.
Говорячи про результати роботи Верховної Ради України за рік у сфері національної безпеки та оборони варто враховувати ту ситуацію, що в ній існує. Зокрема, мова йде про монобільшість. І тут ми бачимо, що є критичне неспівпадіння у поглядах на стратегічні питання у середині фракції правлячої партії «Слуга народу». З одного боку – демонстрація фаховості та обізнаності від депутатів в особі, наприклад Чернєва та Безуглої, з іншого відверто антинатівські та проросійські персонажі з голосною позицією та впливом на рішення будь-якого рівня. І величезна маса персонажів, яким взагалі притаманне нерозуміння того, чим є національна безпека, відсутнє хоч якесь комплексне бачення, що призводить до масового потрапляння нардепів-«слуг" під вплив інформаційних маніпуляцій, у тому числі російського авторства. Наразі це відбувається від імені взагалі анонімних, нібито насичених інсайдом телеграм-каналів, що було продемонстровано нещодавнім дослідженням сайту Тексти.орг. В умовах певної відмови держави від активного просування в інформаційному просторі наративів європейської та євроатлантичної інтеграції, незважаючи на їх закріплення у Конституції, яку, до речі, необхідно дотримуватися, а також продовження російської агресії, вкрай необхідними для діяльності парламенту стають у сфері нацбезпеки та оборони та зовнішньої політики такі принципи як наступальність та спадковість. Натомість, незважаючи на заяви представників керівництва фракції "СН", є підстави вважати, що цих принципів парламент дотримується дуже обмежено. Прикладом можна вважати ситуацію з Постановою Верховної Ради 10125, прийнятою Радою 8-го скликання 30 травня 2019 року. Звернення до ПА НАТО, ПА ОБСЄ ПАРЄ, ООН та парламентів світу щодо порушення прав корінних народів Російської Федерації. Вказана Постанова є безпрецедентною та створює підґрунтя для залучення до антикремлівської коаліції парламентів інших країн, але наразі вона є незатребуваною та залишається осторонь інтересів керівництва ВРУ. Слід також відмітити, що у сфері національної безпеки та оборони Верховна Рада України демонструє погану стратегічну комунікацію зі ЗМІ та громадськістю. Зокрема, це помітно на прикладі діяльності телеканалів з відверто антиукраїнським контентом. При цьому в журналістсько-експертному середовищі на системній основі здійснюється аналіз цього мовлення, його наративів (наприклад "Детектором медіа"), що у співпраці з ним дозволило б, використовуючи наявні в народних депутатів механізми (ініціювання перевірок) зробити роботу цих ЗМІ менш ефективною та, принаймні, уповільнити її. Аналогічно, саме депутатський корпус має підняти питання про відновлення державного іномовлення, за рахунок знищення якого був створений телеканал "Дім" з, м'яко кажучи, суперечливими концепцією, контентом та результатами роботи з мовлення на окуповані території Донбасу. Відновлення ж іномовлення та підняття його на належний рівень є одним із головних напрямів у інформаційній сфері. Відсутність українського погляду на світ, себе, російську агресію, відсутність доведення правди України до потенційних союзників у національно-визвольних рухах РФ означає, що думку щодо України у світі формує Кремль.
