Обстріл 112, як і я і очікував, став родючим грунтом для піару проросійських сил та джерелом трафіку для телеканала.
Бойко, Шуфріч, Королевська та інші по колу розповідають про націоналістів та боротьбу з правдою та журналістами. Цікаво, що вони до цього всіх нас підводили протягом декількох днів:
«Когда идет реальная, а это была реальная угроза жизни журналистов, то ни одна политическая передача не стоит жизни. И правильно сделали, что ушли от этого конфликта. На самом деле это была реальная истерика остатков уходящей власти, представителей новой власти и националистов», — Бойко 10.07.19
«Преступление власти против свободы слова, это преступление против журналистов, это давление, это попытка сделать прессу ручной.», — Медведчук 10.07.19
«Власти не мешают ни война, ни драконовские тарифы, ни вороватые чиновники — власти мешают журналисты. Власть воюет с журналистами!», — Рабінович 11.07.19
«Мы не боимся, нас не запугать – и наши журналисты будут говорить то, что хотят.», — Шуфріч 11.07.19
«К сожалению, сейчас мы видим продолжение террора Порошенко, когда при нем пытались заглушить свободу слова, так и сейчас, когда отдельные радикал-националисты пытаются угрожать журналистам, диктовать свои условия: с кем проводить телемост, какой фильм показывать.», — Королевська 12.07.19
А далі, як по замовленню, вночі обстрілюють стіну телеканалу 112, і вже з самого ранку всі ці люди починають доносити ті самі меседжи, яким, безумовно, просто чудово підіграє Ярош. Все це складається в логічну картинку терору з боку радикальних націоналістів, а мир з Росією, міст та фільм про Медведчука стають сакральною жертвою разом з політикою «мирного діалогу».
Партія зіграна, Україна в програші, а український патріотизм знову висвітлюється в контексті жахливого явища, як антагоніст «руському міру»
