Про український автомат «Малюк» я чув раніше – і переважно негатив. Чого тільки про нього не розповідали?! І розбирати його треба за допомогою болгарки, і гази б'ють в обличчя так, що стрілець після відстріляного магазина нагадує кочегара після зміни…
З іншого боку імпонувала сама ідея – автомат в компоновці булл-пап створений на основі автомата Калашникова. Секрет Полішинеля – «Калашів» на складах української армії вистачає зі збитком і рано чи пізно їх доведеться утилізувати – чому ж їх не модернізувати до сучасних вимог? Але чи відповідає таким вимогам «Малюк»?
Коли випала нагода познайомитися з «Малюком» особисто – відмовитися не міг. Щиро дякую за змогу Дмитру Левінському.
Попередю зразу, я не експерт зі зброї, моє знайомство з автоматами обмежується їхнім використанням в АТО (7,62-АКМС і 5,45-АКС-74), тож і ставлення до зброї я не маю півтонів. Зброя або подобається – або ні.
«Малюк» мені сподобався.
З «Малюком» на руках.
Перше враження – завжди найбільш вірне. Перше враження від «Малюка» — він компактний. Коротший за штатний Калашников на довжину прикладу, «Малюк» гарно збалансований – без магазина можна ставити на рукоятку.
Врівноважений «Малюк»
Крім розмірів Малюк відрізняють інші, явно набагато якісніші матеріали – пластик приємний на дотик, відчуття гарні.
Маса автомата – така сама як у штатного АКС, за умови стаціонарного (а не складного прикладу). Гумовий упор на прикладі, до речі – зйомний. Можна міняти під себе.
Гарна центрівка дозволяє зручно тримати автомат на схрещених руках, при цьому готовим до стрільби він стає в один рух.
Нюанс, який дуже порадує і моїх товаришів-прикордонників, і бійців, що стоять на блок-постах – вправляться з «Малюком» можна одною рукою. Зведення затвору, перемикання режимів вогню, приєднання магазину – все робиться лівою рукою, права ж постійно на рукояті – тісне на спуск і скидає запобіжник. Запобіжник розташований біля спускового гачка. Кнопковий. Блокує натискання спускового гачка як таке.
Тримаючи праву руку на спуску, лівою можна відкривати двері, брати якісь предмети, тощо – все що на Калашникову створює масу незручностей. Малий габарит позбавляє такої неприємності як втикання висячого на плечі автомата іскрогасником в землю, при присіданні на коліно.
«Малюк» — зручної довжни. Адміни, можна повернути фото?
Дуже сподобалося приводити автомат в бойовий стан на швидкість – підхопити автомат, вставити магазин, скинути запобіжник, пересмикнути затвор. Все – набагато швидше ніж на Калашникові, всі рухи руками – раціональні. Права рука хапає рукоять і скидає запобіжник, ліва – вставляє магазин і пересмикує затвор. Ручка затвора – зліва (але можна міняти під шульгу). Якщо ж патрон у патроннику, готовим до стрільби автомат робить один короткий рух вказівним пальцем – скидання запобіжника.
Все це – переваги компоновки булл-пап, як такої. А що конкретно по Малюку? Відкритий приціл на автоматі існує (привіт «Тавору»!), проте виробники зразу комплектують зброю коліматорним прицілом. На автоматі розташовані три планки Пікатінні – зверху (під коліматор або оптику), спереду знизу (під зйомку ручку) і праворуч – під ліхтарик.
Ремінь на «Малюк» можна вішати як штатний армійський, так і трьохточковий – існують кріплення і під те, і під те. Установка прибору безшумної стрільби на «Малюк» — реальна.
Влучний «Малюк».
Про тактико-технічні характеристики «Малюка» можна сказати коротко – це Калашников. Ударно-спусковий механізм – той самий. Довжина ствола – та сама. Боєприпас – той самий. Прицільна дальність – та сама. Творці «Малюка» зберегли всі переваги АК – надійність, безвідмовність і стрілецькі якості. Натомість – прибрали масу недоліків.
При стрільбі ствол «Малюка» гарно вентилюється – використаний принцип звичайного димоходу. Гаряче повітря нагрітого ствола виходить через прорізи вгору, тим самим забезпечуючи піддув прохолодного повітря через порожню рукоять. Після тривалої стрільби за іскрогасник «Малюка» рукою автор цих рядків взявся буквально через кілька хвилин.
Магазин вставляється легко, але тримати його треба за денце – так, як коли витягуєш його з підсумка. Скидається магазин просто – кнопка скидання розташована зразу ж за спусковим гачком. При цьому магазин просто випадає з приймача. У бою з вийманням магазину можна не заморочуватися – просто вставляти нові, а відстріляні підібрати після бою.
Довелося чути, ніби кнопку скидання магазину з незвички можна переплутати зі спусковим гачком… Буває що зі спусковим гачком і затвор плутають – трапляються талановиті люди.
Спускання гачка явно м'якше ніж у АК. Цінна деталь – ще до стрільби автомат можна тримати на потрібному режимі вогню. Недолік «Калаша» – скинутий запобіжник зразу ж опиняється на автоматичному вогні, після чого недосвідчений стрілець може випустити зразу пів магазина. На «Малюку» ця деталь прибрана – перемикач стоїть на потрібному режимі, а запобіжник винесений в окремий модуль.
Кучність стрільби хороша. Автор цих рядків – далеко не снайпер, ще й із зором "-2", але на «Малюку» майже весь магазин ліг у центр мішені. Стріляє… власне, як Калашников. Але віддача відчутно менша ніж на АК, на версії «Малюка» під 5,45 (існує і під 7,62, і під натівські набої) віддача не відчувається взагалі. Дається навзнаки краща центрівка і компактність.
Стріляти стоячи, з коліна, лежачі – все це реально. Ніяких конструктивних недоліків, які заважали б йому так стріляти – нема.
Можна також стріляти одною рукою – з упором прикладу в плече, або – в біцепс.
Пластиковий корпус – дуже гарний. При тому, що щока, фактично, лежить на кришці ствольної коробки, нагрівання корпусу не відчувається. Ніяких неприємних відчуттів нема також. Нема загрози здобути по пальцях ручкою затвору – під час стрільби вона не рухається.
Ну й нарешті те, що роздзвонили по всій мережі – про гази які та кіптяву, що б'ють в обличчя. Пострілявши з «Малюка» кажу твердо – повна нісенітниця. Ані гільзи, ані гази в обличчя не летять, слідів кіптяви на обличчі не мав жоден зі стрільців.
Обов'язковий обряд після стрільби – чистка автомата. Розбирається «Малюк» просто, фактично розкладається на три блоки. Дрібних деталей немає (привіт L85A2, що є штатною зброєю армії Великої Британії). Твердження, ніби після розбірки зміщується середня крапка влучення – маячня. В механізмі передбачений фіксатор, який забезпечує правильне розташування прицілу відносно ствола.
Цінний нюанс, що вигідно відрізняє «Малюк» від штатного АКС – пенал для чистки зброї розташований у прикладі.
Побачивши «Малюк» вперше вжитті, я розібрав і зібрав його без проблем.
Наговоривши «Малюку» стільки компліментів, я мушу відмітити недолік, стрільцеві треба буде до «Малюка» привикнути – змінити моторику рухів, звиклих до Калашникова. Але це – невід'ємна деталь переходу на будь-яку нову зброю, коли американці переходили з М-14 на М-16 їм теж довелося багато до чого звикати наново.
«Малюк» явно припаде до душі і бійцям ССО, і прикордонникам, і десантникам, і екіпажам бронемашин, і гранатометникам, яких нині озброюють штатними «ксюхами» (АКСУ). Чи варто озброювати автоматом булл-пап всю армію – питання до експертів. Армія США, наприклад, ще й досі має на озброєнні штурмову гвинтівку М-4, створену за класичною компоновкою. У той самий час, армії Ізраїлю і Великої Британії давно перейшли на булл-пап – і не скаржаться. Питання назустріч – а чому б не перейти? За всіма своїми характеристиками «Малюк» — це той самий Калашников, з усіма його перевагами.
А Калашникових на складах у нас – навалом.
Не ображай «Малюка»!
Ознайомившись з «Малюком» виз-а-ві, я ще раз прочитав ту критику, що гуляє по Інтернету. Посміявся. Крім вельми суперечливих закидів до конструкції автомата, кілька тез виглядали повною маячнею.
«Переднє місце кріплення пластикової рукоятки розташована на стволі і плавиться при інтенсивній стрільбі» — їй Богу ані сам такого не бачив на автоматах, що стріляють довго і часто, ані від військових такого не почув.
«В разі руйнування зброї від вибуху набою, обличчя стрільця захищене лише тонкою смугою пластика, що працює як випускаючий клапан» — в разі вибуху набою у Калашникові кришку ствольної коробки зриває з посадочних після чого вона летить обличчя стільцеві зі швидкістю осколка. На «Малюку» ж кришка зафіксована спереду і ззаду, тобто навпаки працюватиме захистом.
«Вузол взведення навколо газового поршня являє собою трубку в трубці, закисає позаяк інтенсивно забруднюється пороховими газами» — маячня повна. Про вентиляцію автомата я вже писав. Що ж до забруднення, то якщо не чистити класичний Калашников, газова трубка заростає брудом аж бігом. Так само як і в будь-якої зброї, за якою не слідкують.
І особливо сподобалося! «Стається самочинний постріл при падіння автомата на ствол (через велику масу спускових тяг)» — я так і не збагнув чому при падінні на ствол у АКС самочинний постріл не стається, а у «Малюка» — стається, коли вони одної маси? Реально, ж я не бачив як себе поводить при падінні на ствол ані «Малюк», ані АКС – уронити на ствол автомат з патроном у патроннику не вистачало талантів ані моїх, ані моїх товаришів.
Виробники «Малюка» (ТОВ «ІнтерПроІнвест») ремствують, що авторів розгромних статей про «Малюк» вони на очі не бачили – до виробників ті автори за коментарями не звертаються. Натомість – мені довелося зустріти чимало військових (офіцерів та прапорщиків), які з «Малюком» знайомі, з «Малюка» багато стріляли, і які «Малюку» практично дифірамби співають. Не клинить. Стріляє точно. Компактний. Зручний. Єдине почуте від них нарікання: «Знову озброять „Малюками“ лише спецуру і десантників, а нас залишать зі старими Калашниковими».
Я передбачаю заперечення, мовляв той чи інший тип автомата – кращій за «Малюка». Можливо. Якщо виробники інших типів автоматів нададуть мені змогу опробувати їхні зразки – я не відмовлюся.
Наразі ж мої симпатії – на боці українського «Малюка».