Прослухування плівок Онищенко справило на мене незабутнє враження. Ще ніколи я так тупо не марнував цілих 40 хвилин свого дорогоцінного часу. Очікуючи відкриттів та компроматів, які вразять мою свідомість, примусять замислитися і нарешті похитнуть мою порохоботську позицію, я поринув у прослуховування…….

І отримав сорок хвилин дискотечної музики, крізь яку проривалися слова двох депутатів з «Волі народу», з яких я зрозумів що Бахматюк одного з них накачав віски й тому цьому нардепу зле, що другий стверджував як президент (Чого? Спортклубу? Країни? Компанії?) йому давав слово й нарешті — «тут сєводня децкій утрєнік». Крапка. Все інше – якісь просторікування без початку і без кінця про якісь ділові операції з яких не збагнеш хто там кому насправді доводиться Паньком. Їй-Богу краще було включити мильний серіал з життя «багатеньких буратін» — змісту там вочевидь в рази більше.

Проте деякі асоціації ці плівки таки викликали. Я згадав, що читав вже про щось подібне цим плівкам. Саме отак у Середньовіччі до електорату віщав Господь Бог.

Знаєте як грають у наперстки? Якщо ви думаєте, що це коли один крутить, а другий угадує – ви такий самий лох, як той кого розводять, і як грати у наперстки ви не знаєте. У наперстки насправді грає четверо. Один крутить. Другий робить вигляд що угадує – і «виграє». Третій стоїть поруч і здіймає лемент аби привертати увагу лохів. Четвертий – лох. Його обчистять як липку. Бо в наперстки ви програєте тоді коли у вашій свідомості з'явилося бажання зіграти, все подальше – справа техніки.

З схожою схемою у Середньовіччі влаштовували «Гласи Божі» та «Божі дива». Для ситуації були потрібні один юродивий, кілька тлумачів-інтерпретаторів, пара-трійка ненависників. І звісно – лох. Останнім потенційно ставав кожен, хто потрапляв в зону дії «Божого дива». З іншими учасниками акції все складніше. У годину Х юродівий мав видати якусь хитромудру маячню, в якій головний тлумач-інтерпретатор (тобто той хто підгодовував юродивого і тому опинявся поруч в потрібну мить) робив висновок – вустами юродивого говорить сам Господь. Серед булькання і хрюкання юродивого знаходилися посилання на Біблію і одне це слугувало беззаперечним доказом – глас Божий пролунав. До справи долучалися інші тлумачі-інтерпретатори, які заперечували це і доводили, що Всевишній (читай — юродивий) сказав щось, непринципово – але інше, знаходячи його словах посилання на інші глави Суперкниги. До дискусії долучалися тлумачі-інтерпретатори які стверджували що юродивий-Господь казав взагалі щось принципово інше. До дискусії долучалися хейтери, роль яких часто-густо виконували представники ортодоксальної церкви, які криком кричали що все це нісенітниця, ніякий то був не глас Божий, а звичайне белькотіння юродивого – і цим самим хейтери теж ставали учасниками акції.

Лохам призначено було слухати, охренівати, робити висновки, настільки глибокі наскільки дозволяла розвинутість їхніх мозкових м'язів (а дозволяла вона небагато), і від того з подвоєною енергією тягти подаяння і тлумачам-інтерпретаторам, і рейтерам, водночас. За всім цим святом життя ніхто вже й не помічав, що обговорюють маси давно не белькотіння юродивого. Обговорюють вони версії тлумачів, незалежно від позицій, ними зайнятих. Що там белькотав юродивий насправді – давно ніхто не пам'ятав, тим більше що сам юродивий (на відміну від інтерпретаторів) задовольнявся за роботу або полумиском юшки, або багаттям інквізиції, залежно від того як пощастить.

А мішок і не зав'язували. Достатньо було просто згадати, що насправді белькотав юродивий і ставало очевидно, диво Боже там і поруч не ночувало.

Нові часи – нові засоби. Юродиві нині стали електронні – їхню роль виконує запис-комромат. Першим інтерпретатором виступив сам Онищенко, більшість сенсацій рознесених по мережі – не цитати з оприлюднених ним записів, а слова з його інтерв'ю. До нього захоплено долучилися маси інших тлумачів – від невідомих Інтернет-дописувачів, до «ОРД», «Цензорів» та інших Бойків. Реакцією на них стали пости порохоботів-хейтерів…. А маси навіть не здогадуються, що аби всю цю ситуацію помножити на нуль, треба зробити одну єдину річ.

Прослухати «плівки Онищенко». І переконатися, що єдиний зиск з того прослухування – відчути себе людиною яка ані за ковть узвару змарнувала 40 хвилин. Все.

Схожості з «дивом Божим» додає і мета, з якою ця плівкова розводка була взагалі створена. Мета – привертання уваги і подаяння, як і у Середньовіччі, тільки ціна подаяння наразі набагато вища. Авторам розводки – тобто опозиції, потрібні не жебрацькі мідяки вражених лохів, їм потрібні прихильність людей. І відповідно – їхні голоси.

Аби здобути цю саму прихильність, дострокові вибори та голоси виборців, опозиція готова багато на що. Але от біда – ну не збираються маси людей і не вимагають дострокових виборів. Не вимагають – і все тут. Що з ними такими робити?

Пройдіться по центру Києва і уважно прислухайтеся. Легкий шипотіння яке ви почуєте – це насправді скрип мозків батальйонів політтехнологів і бригад професійних агітаторів. Днями й ночами вони сушать собі голову – що таке зробити, аби маси вийшли?! Аби зажадали?!

На жаль, і з оцінкою реальності, і з фантазією у названих осіб кепсько, тому й витягують вони раз за разом заїжджене – приклади з минулого. Що там раніше здіймало маси на протест? Ах, Майдан?!..

І от – ми бачимо 15-ту чи 16-ту реінкарнацію Майдану-3, з одним і тим самим підсумком – маси бунтарів, які ще вчора клялися стояти «до перемоги», тихенько розповзаються до дому – до хати, задовбавшись мерзнути на порожньому Майдані. Схоже навіть до них стало доходити, ще 5-6 таких Майданів-3 і на них не вийде взагалі ніхто, навіть якщо закликати будуть і зрадофіли, і порохоботи водночас.

Тож знову увага у минуле. Що там ще було, що збурило маси і здійняло на протест? Ага! Касетний скандал! Чхати, що трагедія у другому виконанні — фарс. Подіяло тоді — мусить подіяти зараз!...

І от… Маємо…

От і силяться тепер тлумачі-інтерперетатори, силяться довести, що таки Глас! Божий!... Чесний!.. Ліцензований!... Неповторний!...

Переконаний – ще й не останній. Так само, як і Майдани-3. Із таким самим результатом у підсумку.

А тому що не треба мати власних співгромадян за лохів.