Побили волонтера, яка допомагала на фронті нашому загонові. І не тільки нашому. Юлія Кононенко захищає від забудови Протасів Яр. Фірма-забудовник — ТОВ «Дайтона Груп», пов'язана з «захисником України» Геннадієм Корбаном. Фірма рветься забудувати схили Протасового Яру і для цього намагається валити дерева. Але проти забудови виступила місцева громада. Людям очевидно, якщо ліс забудують – вони його втратять.
Забудовник обіцяє створити нову зелену зону – але не уточнює, чи буде вона громадською? Забудовник обіцяє вирішення багатьох проблем – проте чомусь плутається на детальних питаннях. Місцевих мешканців така ситуація не влаштовувала, вони встали на захист парку. Проти місцевих мешканців і активістів фірма-забудовник кинула «тітушок». Протистояння тягнеться з травня. І от – сталося.
Охоронець на ім'я Людвік Авалян, спортсмен, явно з тих – що «втомилися від війни». Запаркував машину на зеленій зоні. Юлія Кононенко зробила йому зауваження. У відповідь «титушка» схопив жінку-волонтера за куртку. Здобув ляпаса по пиці. І тоді вдарив жінку в обличчя. Сильно вдарив – гарно поставленим ударом. «Тітушку» поліція відпустила. Заява подана.
От так. Кілька років їздити на передову, аби здобути удар у тилу. У мирному житті, за яке ти боровся. Від того, хто жив спокійно, поки вона допомагала тим хто воював. За те що не пішла на поводу у бізнес-інтересів забудовника.
Юлія Кононенко нашому загону допомагала з літа 14-го. Власне – саме вона передала нам перші 17 касок. Вона ж передала моїм побратимам колонку, на якій на прикордонному КПП «Новоазовськ» щоранку включали гімн України. Який слухали перед тим як заступати в наряди. Його чули на російському боці – і скрипіли зубами. У моїх побратимів ранок починався з гімну – от як на відео.
Юлія помагала нам і надалі. Спорядження, харчі, вода… І не тільки це. І не тільки нам. Скільки їх було таких загонів, рот батальйонів? Скільки було бійців? Не знаю. Знаю точно кого там НЕ було – от тої потвори, яка вдарила Юлію. Яка захищає бізнес-інтереси «захисників України», а не саму Україну.
Повернутися з фронту, аби постраждати в тилу… Хоча? Хіба боротьба припиняється а остатньому блок-посту? Хіба не тому свого часу встали до роботи волонтери, бо звикли боротися? Боротися зі ставленням до людей як до розхідника. З ситуацією коли тебе не чують, а твоїми правами – нехтують. З ситуацією, коли хтось примушує нас повірити що не існує інших прав, крім права сильного.
Боротьба триватиме й надалі. А Юлію Кононенко ми, бійці Добровольчої Козацької роти «БУК» ім. Тараса Шевченко, щиро підтримуємо. Одужуй, побратиме. Борня – триває.
https://www.facebook.com/story.php?story_fbid=10217678480132190&id=1185297051
https://www.facebook.com/story.php?story_fbid=2394883410604068&id=2159951147430630