Днями голова комісії з національної безпеки та зовнішньої політики парламенту Ірану Ібрагім Азізі заявив, що Україна через допомогу безпілотниками «перетворила свою територію за законну ціль Ірану».

«Надавши безпілотну підтримку ізраїльському режиму, Україна фактично стала учасником війни й, згідно зі статтею 51 Статуту ООН, перетворила всю свою територію на законну ціль для Ірану», — заявив він.

Я вважаю, що ставитись легковажно до таких заяв не варто. Оскільки в Ірану є запаси ракет. Свого часу Тегеран отримав доступ до китайських ракетних технологій за допомогою постачання ракет CSS-8 — переробленої копії радянської твердопаливної некерованої ракети комплексу «Луна-М».

Але початком іранської ракетної програми можна вважати середину 1980-х років минулого століття. Тоді 1985 року Іран спромігся закупити у Лівії ракети Р-17 комплексу «Эльбрус», який більш відомий, як «Скад». Крім того, «Скади» були закуплені у КНДР, які та у 1970-х отримала від Єгипту, а у середині 1980-х локалізувала під назвою «Нодон».

За оцінками спеціалістів, всі іранські ракети базуються виключно на двох джерелах: радянської Р-17 від «Скада» та 9М21 від «Луни-М». У модернізації та розробці похідних варіантів брали участь не тільки іранські фахівці, але й КНДР. Зауважу, що у допомозі створення ракет Fateh США офіційно 2006 року звинуватили китайську Great Wall Industry.

Наразі іранська ракетна програма вважається однією з найбільш модернових. Причому радіус ураження цілі — від 300 до 2 500 км. Це ракети Fateh (“Фатех")-110, Zolfaghar та низка інших. Тобто, засоби ураження є.

За даними американської розвідки, Іран може мати понад 3 тисячі балістичних ракет різного типу, водночас кількість крилатих ракет набагато більша.

15 березня 2022 року командувач Центральним командуванням США (CENTCOM), генерал Кеннет Маккензі заявив, що Іран має понад 3 000 балістичних ракет.

"На військовому рівні мене насамперед непокоїть те, що вони не мають ядерної зброї, але я також дуже стурбований значним зростанням та ефективністю їхньої програми створення балістичних ракет", — заявив Маккензі комітету Сенату зі збройних сил.

У попередньо написаній письмовій заяві Маккензі назвав ракетні сили Ірану найбільшою загрозою безпеці регіону і зазначив, що Іран розробив арсенал балістичних ракет, здатних нести ядерні боєголовки, і неодноразово здійснював їх випробування. Він повідомив комітету, що за останні 5-7 років Іран вклав значні кошти у свою програму створення балістичних ракет.

Наразі Іран випустив по країнах Перської затоки та Ізраїлю, за різними оцінками, приблизно до 1 000-1 200 ракет.

Плюс знищена авіацією Сполучених Штатів і Ізраїлю приблизно така ж кількість. Але в будь-якому разі певний запас балістичних ракет є. Варто відзначити, що Іран спромігся масштабувати виробництво ракет і через своїх проксі — ХАМАС і "Хезболлу". До того ж виробництво було розміщено фактично під боком в Ізраїлю — в тунелях. Варто зазначити, що навіть наземна операція ЦАХАЛу дала можливість ліквідації не більше 40% підземних тунелів і, відповідно, виробничих потужностей засобів ураження.

Крім того, Іран може отримувати допомогу в межах "вісі зла". Варто зауважити, що відбувався обмін технологіями і з країною-окупантом. Іран, відповідно, передавав технології виробництва БпЛА. Також його спеціалісти виступали в якості інструкторів і провідних інженерів під час будівництва заводів в Іжевську та Єлабузі. А росіяни передавали Ірану ракетні технології.

Однією з останніх іранських розробок є балістична ракета середньої дальності "Хайбар-шекан". При масі боєголовки 500 кг та дальності польоту 1 450 км її відрізняє, за словами виробника, висока маневреність, яка значно збільшує ймовірність подолання систем ППО. Однак у бойових умовах вона ще не випробовувалась.

Найбільш далекобійною іранською ракетою зараз вважається рідинно-паливна Khorramshahr (“Хорремшер"). Вона названа на честь міста Хорремшехр і є балістичною ракетою середньої дальності, яку Іран випробував у січні 2017 року. Для Khorramshahr заявлена вага бойової частини становить 1 800 кг при дальності польоту у 2 тис. кілометрів. А у випадку використання меншої бойової частини ця ракета, ймовірно, може летіти й на 3 тис. кілометрів.

Для інших балістичних ракет, таких як Emad, Ghadr та Sejjil, вага бойових частин варіюється від 750 до 850 кг. Їх дальність — від 1 700 до 2 000 км відповідно.

Відстань по прямій між південними областями України та північними районами Ірану становить приблизно 1 450-1 500 км. Найкоротший шлях проходить через акваторію Чорного моря, територію Грузії та Вірменії.

Тож є потенційна загроза, і виключати можливість завдання удару по території України не можна, враховуючи той факт, що Україна направила в чотири країни Перської затоки своїх спеціалістів для нейтралізації іранських засобів ураження.

Тому, враховуючи географію ударів іранської сторони, цей сценарій виглядає вірогідним. Але тут постає питання, що українська сторона має моральне право вимагати від партнерів у якості превентивних заходів посилення своєї системи протиповітряної оборони. Передовсім в моменті захисту від балістичних засобів ураження, що є основним елементом іранської ракетної програми.

Нагадаю, у МЗС порівняли погрози Ірану на адресу України з поведінкою серійного вбивці, який виправдовує свої злочини.

Речник МЗС Георгій Тихий нагадав, що іранський режим роками підтримує вбивства українців, безпосередньо надаючи Росії дрони та технології для агресії проти України.

Своєю чергою, за інформацією очільника ГУР МОУ Олега Іващенка, українська розвідка аналізує намір росії скористатися конфліктом навколо Ірану та можливим затягуванням американської військової операції.

"Фактично саме це зараз є основним розрахунком росії – посилити ризики довгої війни на Близькому Сході та в регіоні Затоки, щоб максимально послабити тиск світу на росію за війну проти України", – зазначив О. Іващенко.

За його словами, кремль розраховує вийти з-під санкцій та отримати додаткові ресурси завдяки коливанням цін на нафту й газ.