Країна-окупант офіційно юридично закріплює внутрішній кордон між своєю Ростовською областю та тимчасово окупованими територіями Донецької та Луганської областей України, що суперечить її ж пропагандистським заявам про «повну інтеграцію» цих територій.
У травні 2026 року губернатор Ростовської області Слюсар вніс до місцевих законодавчих зборів відповідні законопроєкти, а профільний комітет місцевого парламенту вже схвалив угоди, остаточне затвердження яких призначено на 28 травня 2026 року.
Загальна довжина встановленого кордону Ростовської області з окупованими територіями Луганської і Донецької областей становить близько 660 кілометрів (понад 400 км — суходіл). Зокрема, протяжність офіційного кордону з окупованими територіями Луганщини становитиме 492 км, а Донеччини — 178 км.
Варто зазначити, що окупанти проклали межу за радянсько-українськими адміністративними орієнтирами: через заплави річок Міус, Кринка, Мокрий і Сухий Єланчик, а також балки й лісові масиви.
Попри заяви Кремля про «єдиний простір», на цих рубежах продовжує діяти повноцінний режим ФСБ із рентгеном багажу, перевірками, багатогодинними чергами та допитами. Ба більше, загарбники поступово ізолюють окуповані території: наприклад, Воронезька область обмежила в'їзд з окупованої Луганщини, залишивши лише один діючий пункт пропуску.
Фактично, йдеться про те, що країна-окупант хоче офіційно оформити лінію між Ростовською областю та окупованими територіями Донецької та Луганської областей як внутрішній адміністративний кордон.
Примітно, що ще з травня 2024 року в росії було введено особливу 5-кілометрову зону на кордоні, щоб обмежити вільне пересування між суб'єктами федерації країни-окупанта та окупованими територіями Донецької та Луганської області України.
При цьому було запроваджено спеціальний режим в'їзду: офіційне перетин кордону було дозволено лише через пункти пропуску.
Чим це було зумовлено? Насамперед росіяни зрозуміли, що з цих територій йде неконтрольований потік зброї, вибухових речовин і незаконне переміщення так званих «нових громадян» рф поза митним контролем.
Тобто росіяни зіткнулися з тим, що окуповані території Донбасу перетворилися на «чорну діру». Ще за АТО до початку широкомасштабної війни кримінальні угруповання рф використовували цю територію як анклав для торгівлі наркотичними та психотропними речовинами.
Це був «буфер» між росією та Україною. Плюс, існував трафік крадених автомобілів, які з України йшли через ці квазіутворення на територію країни-окупанта неконтрольованим потоком.
Крім того, додалася й економічна контрабанда, яка була ще за України. Це – вугілля з незаконних «копанок» на території Антрацитівського, Краснолуцького та Свердловського районів, що підриває можливості вуглевидобутку на території самої росії.
«Нові території», — це анклав, гірший навіть за Чечню, враховуючи кількість зброї та відсутність правового режиму. Це зумовило створення 5-кілометрової зони у 2024 році.
Наразі посилення контролю обумовлено тим, що росіяни також намагаються унеможливити перетин кордону з росією агентурою української спецслужб. Вони ввели обмеження на пересування громадян України (і в класичному розумінні, і з тимчасово окупованих територій) виключно через Шереметьєво, де є досить серйозний контроль з боку спецслужб.
Окупанти захлинулися від неконтрольованого потоку вогнепальної зброї, вибухових речовин, кримінальних елементів, підакцизних товарів. Адже ні для кого не секрет, що Луганська і Донецька область ще при Україні були центрами виробництва контрафактної горілки, тютюнових виробів. І цей Клондайк перебував під контролем і спецслужб України, і наближених до Януковича осіб.
Підсумовуючи, зауважу, що таким чином російська влада намагається захистити власні регіони від неконтрольованого потоку зброї, вибухівки та дезертирів з зони бойових дій.
Крім того, російська влада намагається упорядкувати кадастрові, майнові та земельні питання всередині своєї системи, повністю відокремлюючи правове поле РФ від хаосу на захоплених територіях.