Десь на початку 2000-х працював у рідному Павлограді, розвивали торгову марку «будмайстер» (чесно, це не реклама, а правда життя). Команда була молода і трохи по-доброму скажена. На самому ентузіазмі ми досягли деяких висот, але і пізнали життя.

Якось раптом прийняв такий дзвінок:

- добрый день, вас беспокоит всеукраинский конкурс «людина року»-, промовив приємний дівочий голос, — это торговая марка «Будмайстер»?

- да,- відповідаю.

- приглашаем вас принять участие в нашем конкурсе! Стоимость участия $3 000.

Наївно питаю:

- які шанси на перемогу?

І тут така розлога відповідь (вибачте деякі цифри і номінації вже стерлись з пам'яті, вибачте):

- смотрите, участие — $3 000, попадание в номинацию — $5 000, бла бла чогось там року — $10 000, продукт року — $20 000, торгова марка року — $50 000.

Не був би я вже тоді таким цинічним гавнюком, перевів би мовчки на комерційного директора, але то був би не я, звичайно ж запитав:

- а скільки ж коштуватиме призначити мене «людиною року»?

І прогнозована відповідь:

- молодой человек, у вас денег не хватит!

О! Бінго! А на людину тисячоліття у мене тисячу разів грошей не вистачить!

Ех, вип'єм Юра, гдє же кружка?