🧠 Про мислення. Стратегія контрнаступу

↩️ В стратегічному управлінні є підхід контрнаступу шляхом обходу і оточення. 

1️⃣ Коли ми переконані в своїй силі (або правді) — йдемо прямо на свого ворога.

Уявімо, що наш ворог — це Ге. Або А. Не важливо. Хай і Пу. 

А (Ге, Пу — хто завгодно) точно програють. Бо на їхньому боці немає правди. Рано чи пізно всі інші — країни, політики, підписники у ФБ — зрозуміють брехню, лицемірство і слабкість ворога. І ворог паде.

Так ось стратегія 1 (на картинці)  для нашого ворога — чинити супротив. В такому випадку наш ворог нападає на нас. Або відбивається. Іде фронтова війна. І оскільки правда на нашому боці — ми переможемо. Бо майбутнє завжди перемагає минуле. Світ — темряву. Правда — неправду, хоча часто надто пізно. Але перемагає. 

2️⃣ І ворог це розуміє.

Тому він вдається до іншої стратегії — асиметричних дій (стратегія 2 на картинці). 

Це складно зрозуміти тим, хто за правду. Але в таких випадках ворог наймає свою тінь і вдягає її в біле. А-2 на картинці (). Це буде якійсь «відомий німецькій політик». Чи «антикорупційнер-чесний-підприємець». Чи «лібертаріанець». І вже цей «біліший за біле» атакуватиме нас.

Це він скаже про «вас всіх» — і про нас самих, і про Ге-Пу-… — що всі вони однакові. Марксисти і нацисти. Нащо давати їм зброю, підтримувати їхню податкову реформу або що. Бо «вони всі на нас хочуть нажитися». Тому «варто бути далі від цих». Тим більше що зажди є привабливіша ідея, за яку не треба нести відповідальність, бо вона не буде реалізовуватися. Бо завжди привабливіше віддати чужий Крим, щоб в тебе самого було тепло. Чи «нащо взагалі сплачувати податки державі, яка на тобі наживається». 

В маркетингу це зветься конкурентне депозиціонування. Коли цільового конкурента дискредитують через порівняння чи прив'язку до найгіршої опції: «так ці ж не кращі». Вони там всі «неомарксисти».

Такий удар в спину добре планується. Для нього підбираються персонажі так, щоб будь яка спроба вивести їх на чисту воду сприймалася як «це у вас щось особисте». Чи «вона же дєвочка» (сексизм, який не помічають, до речі) — ну не має пані фрау канцлер розумітися на воєнних справах. Або «він/вона же підприємець — не має розбиратися в математиці». 

(Іноді навіть використовують справді гарних людей — тоді цей метод зветься «корисні ідіоти».)

Все робиться так, щоб та частина суспільства, що наче за правду, казала: «не сваріться! Ви маєте помиритися! Ви ж за одне!». І так далі. 

А ті, хто не знають за що вони самі (тобто, на жаль, велика частина суспісльства), щоб бачили: корупціонери і антикорупціонери це одна шайка. Китайці найняли соросят, щоб вивезти з країни чорноземи.

▶️ То як бути?

Розвивати мислення. Вчитися принаймні мисленню критичному. А вже потім — рефлексивному, креативному, стратегічному. 

Це означає для кожного з нас: не вестися. Об'єктивізувати. Задавати питання. Замислюватися.