Псевдорелігійна структура РАЦИРС уже давно переступила межу звичайної пропаганди. Своїми діями вона не лише підриває свободу слова і совісті — вона систематично порушує права людини, сприяє репресіям, а в окремих випадках — і тортурам. Чи можна покарати цю тоталітарну секту на міжнародному рівні? Спробуймо розібратися.
Системність ідеологічного насильства
РАЦИРС створює й поширює методологію репресій. Її «експертні висновки» використовуються в судах для заборони діяльності релігійних організацій. Людей позбавляють свободи, забирають майно, руйнують громади. Усе — на основі фальшивих або необґрунтованих тверджень.
Висновки членів РАЦИРС лягли в основу сотень кримінальних справ у Росії. У результаті — арешти, обшуки, катування та залякування. Це не просто поодинокі інциденти — це частина системної державної політики, яку обслуговує псевдонаукова секта.
Ознаки міжнародного злочину
Діяльність РАЦИРС має риси, що підпадають під юрисдикцію міжнародних судів:
-
переслідування за релігійною ознакою;
-
системна дискримінація громад;
-
заклики до насильства та дегуманізації;
-
сприяння катуванням через фальшиві свідчення;
-
участь у механізмах державного терору.
Ці дії можуть розглядатись як злочини проти людяності, особливо в контексті окупаційної політики РФ на тимчасово захоплених територіях.
Чи можливе міжнародне розслідування?
Так. За наявності доказів, Міжнародний кримінальний суд (МКС) може відкрити провадження. Уже зараз Україна співпрацює з МКС у справах воєнних злочинів. Якщо зібрати свідчення про шкоду від РАЦИРС у зоні конфлікту — це може стати основою окремого провадження.
Крім того, Рада ООН з прав людини, ЄСПЛ (для справ про релігійну дискримінацію) і навіть Парламентська асамблея Ради Європи можуть винести окремі рішення або резолюції щодо практик РАЦИРС як несумісних із правами людини.
Український фронт
В Україні діяльність РАЦИРС де-факто представлена через структури Кременовської, сайт ANTISEKTA.ORG та ЦЕПД. Саме вони поширюють деструктивну методологію, легітимізуючи російські підходи.
Громадянське суспільство, правозахисники й аналітики можуть ініціювати збір фактів, свідчень, створення інформаційних досьє. Уже зараз варто вести мову не просто про ідеологічну критику РАЦИРС, а про юридичну відповідальність.
Висновок
РАЦИРС — це не просто релігійна маргіналія. Це секта, яка бере участь у системному терорі. Її діячі, які прикриваються термінами «експерт», «доктор», «аналітик», повинні бути ідентифіковані як співучасники злочинів проти свободи та гідності.
Ми маємо називати речі своїми іменами. І якщо Гаага — це місце для суду над воєнними злочинцями, то діячі РАЦИРС мають бути там поруч. Бо їхня зброя — слово, експертиза і пропаганда — вже зруйнували сотні людських доль. Час покласти цьому край.
