Голосування в ПАРЄ чудово показало, наскільки важливо вміти домовлятись і чітко формулювати свою позицію на міжнародній арені. Чого не було зроблено під час зустрічей міжнародників із Зеленським. Вони не змогли побачити у новообраному політичної волі і чіткої визначеності геополітичних пріоритетів.

Ну що ж. Не знає президент, який фактично є голосом країни на міжнародному рівні, отже, не знає й країна. А в геополітичному болоті потрібно бути як Мюнхаузен, самого себе за волосся звідти витягувати, тоді, можливо, й інші допоможуть. Якщо домовишся. Але не домовились.

В результаті, при голосуванні, своя безпека взяла гору над чужою. Ті, хто гостро усвідомлює реальну небезпеку російського лобі у Раді Європи й загрозу власній територіальній цілісності проголосували проти. Серед них: Польща, Грузія, Латвія, Литва, Естонія, Велика Британія і Швеція.

Інші ніт, не розуміють. Але ж розуміють чудово, що безпека не тільки географічна, вона ще інформаційна, економічна, соціальна й, безумовно, електоральна (голосують же політики). Тому голосують за повернення, бо знають, що є механізми впливу і ризикувати своєю безпекою заради збереження чужої ніхто не буде. Вони цього і раніше не робили. Просто попередні роки у президента України була чітка позиція на міжнародній арені, значить й у країни була чітка позиція. Відповідно було кого підтримувати, а нє вот ето вот всьо.

В результаті, своє стало вище за чуже. Шкода тільки, що на міжнародному рівні зараз нема кому доводити, що від безпеки України залежить безпека усієї Європи, бо у геополітиці чужого немає.