Кабмін призначив директором Бюро Вадима Мельника, якого вніс Прем'єр, керуючись невідомими для Конституції та законів України підставами для вибору, вибравши з трьох запропонованих конкурсною комісією кандидатур. Чим запам'ятався та задокументувався «конкурс»? Перш за все, «тамадою» (головою конкурсу — Т. Миловановим) та його «мікроконкурсами» під час всієї конкурсної кампанії.

 

Одразу слід зазначити, що конкурсна комісія своїм першим рішенням від 15 червня 2021 року не затвердила умови, які висуваються до інформації та документів, що подаються кандидатами, але одразу протиправно розширила умови (порядок) проведення конкурсу. Протоколом № 1 від 15 червня 2021 року було затверджено Регламент, який згідно закону про БЕБ, має визначати тільки роботу комісії, але яким в реальності запроваджено тестування та виконання завдань практичного характеру. І це попри те, що умови проведення конкурсу визначені Законом і там зазначено — лише проведення співбесіди. Умови, які висуваються до інформації та документів кандидатів, комісією своїм рішенням не затверджувались. Регламентом вони не визначені, комісія серед іншого затвердила «проект оголошення про умови та строки проведення конкурсу», до якого було прикріплено зразки заяв та бланк автобіографії, але затвердження «проекту оголошення» та затвердження «вимог до документів та зразків заяв» — то зовсім різні речі. Взагалі весь конкурс – це яскравий приклад того, як правову невизначеність закладену у законах «допилюють» власним розумінням виконання його недосконалих умов. Що врешті і стало наслідком першої ситуації голови комісії з «другом» Олександром Данилюком. Вимоги для інформації та документів кандидатів не передбачали від слова «взагалі» подання копій документів про вищу освіту, єдина вимога була у автобіографії зазначити (!) відомості про освіту: із зазначенням реквізитів документа, що підтверджує наявність відповідного ступеня вищої освіти, назва навчального закладу, ступінь вищої освіти та реквізити документу, і ні слова про зазначення — спеціальності (!). Автор, який також брав участь у конкурсі, наприклад, отримував освіту юриста в НАВСУ, але там є спеціальності і не юридичні (психолог, наприклад), що не давало можливості комісії з'ясувати, а чи є відповідна спеціальність, яка відповідає вимогам закону. Копії документів про вищу освіту надавались кандидатами лише за їх власним бажанням. Відсутність затверджених комісією вимог до інформації та документів відверто розкриває упередженість до розгляду «не нострифікованого» диплому О. Данилюка, адже такі вимоги можуть висуватись лише у разі – встановлення обов'язкових умов для подання кандидатом копії зазначеного документу. Крім того про упередженість може свідчити (надто оперативно) отримане головою комісії роз'яснення від МОН щодо цього питання та ігнорування реального конфлікту інтересів при розгляді документів кандидата-«друга". Отже, з першим "мікроконкурсом" голова комісії впорався, за що і отримав нагороду прямо … в око. Вочевидь розуміючи, що подальше проходження конкурсу може супроводжуватись більш вагомим ризиком для здоров'я, голова комісії відбув за океан, звідки почав розважати українське суспільство "житейськими" оповіданнями про його "патріотичне" фінансування бюджету США за рахунок державних посад в Україні.

 

Абсурдність наступного етапу конкурсу на знання законодавства (особливо антикорупційного) продемонстрували члени конкурсної комісії, визначені Верховною Радою за поданням фінансового комітету та головою комісії. В порушення закону "Про запобігання корупції" двоє членів не подали декларації "кандидата на посаду". Хоча саме для забезпечення прозорості подібних конкурсів було запроваджено відповідне декларування для членів конкурсних комісії, які не є державними службовцями. Оскільки закон вимагає не тільки власної відповідальності від декларантів, а ще й покладає окрему відповідальність на голову такої конкурсної комісії забезпечити цю відповідальність, голові комісії від ЗМІ було поставлено питання, чи вжито ним заходи контролю щодо неподання декларацій членами комісії. 29.07.2021 року під час брифінгу голова комісії вирішив провести черговий "мікроконкурс" власного розуміння антикорупційного законодавства та повідомив суспільству, що таке декларування законом не вимагається. Після таких вагомих розбіжностей у тексті закону та його розумінні головою комісії, від ЗМІ, яким було встановлено вказаний факт порушення, було офіційно запропоновано членам комісії пройти тестування на знання законодавства та опублікувати його результати. Чого, на жаль, не було зроблено, що відповідно заклало черговий сумнів не тільки у неупередженості конкурсу, а й у відповідності членів комісії вимогам закону про БЕБ щодо професійності.

 

Черговий етап – це організація та проведення тестування 06.08.21. Регламентом було затверджено право будь-якого кандидата, за мотивованим зверненням та відповідним документальним підтвердженням просити призначити іншу дату тестування, у разі неможливості бути присутнім 06 серпня. Критерії, якими би визначались поважність причин, звісно також комісією не затверджені. Як наслідок, комісія відмовила кандидату у призначенні іншої дати для тестування (наприклад на 09.08, як було зазначено в заяві), при завчасно поданій заяві о необхідності бути присутнім 06.08.21 кандидату, який є адвокатом, в суді у кримінальному провадженні за особливо тяжким злочином, де його присутність є обов'язковою (з наданням персональної повістки). Можливо на комісію вплинули ті обставини, що цей кандидат і керівник ЗМІ, яким було з'ясовано факт порушення антикорупційного законодавства членами комісії, є однією особою (себто автор). Тоді питання щодо "неупередженості" (а може помсти?) комісії взагалі треба виносити … до суду, що і було зроблено.

 

В подальшому на запитання іншого ЗМІ, чому ж така причина не була визнана комісією поважною, голова комісії знову продемонстрував незнання законодавства та повідомив, що кандидат не вжив заходи перенесення засідання (це неможливо зробити без присутності у засіданні), не пропонував іншу дату (що не відповідає дійсності в заяві було зазначено як варіант на 09.08.21), а також, те що не повідомлено комісії чому не міг встигнути бути і там і там (ну мабуть тому, що на 09.00 було тестування, а на 09.30 засідання в суді за 100 км. від Києва).

Інші кандидати, які відвідали "тестування", повідомляли про численні технічні помилки системи, про визначення однієї відповіді правильною та неправильною одночасно, але голова комісії був непохитний – якщо визначено Регламентом (всупереч закону) не допускати до співбесіди, значить не допускати.

До речі, кандидати, які не згодні з протиправним рішенням комісії щодо розширення її повноважень (в частині тестування та ін.) можуть реалізувати свою процесуальну співучасть -ОАСК, суддя Бояринцева М.А., справа № 640/21734/21).

 

Як наслідок з вищевказаного постає питання: конкурс відбувся чи завершився? Перший "тамада" дійсно був веселий та конкурс у нього був цікавий, але тепер "тамадою" буде суд, і доки не буде рішення, що набрало законної сили у всіх справах оскарження протиправних рішень конкурсної комісії, вважати його таким, що відбувся буде передчасно…

 

П.С. НАЗК врешті відреагувало та вимагає від двох членів комісії подати декларації. Якщо подадуть – протокол за ч. 1 статті 172-6 КУпАП, якщо не подадуть – за ч. 1 ст. 188-46 КУпАП. Наче шляхи різні, але ведуть в одне місце – реєстр корупціонерів. Ось таке тестування на знання законодавства для членів конкурсної комісії.

 

 

П.С. 3 Кому цікава хронологія з юридичним підтекстом, будь ласка, на 3222.UA https://cutt.ly/BWrQSjS