Україна воює. У ці складні часи вся держава має бути спрямована на зміцнення армії, оборону та підтримку економіки. Однак, замість того, щоб підтримувати тих, хто працює прозоро, сплачує податки та допомагає армії, ми бачимо вибірковий тиск на бізнес. Історія із затриманням Ігоря Зотька – показовий приклад того, як можна знищувати доброчесний бізнес навіть у розпал війни.

Чому звинувачення безпідставні?

Суть звинувачень зводиться до того, що компанія Ігоря Зотька нібито сприяє державі-агресору через оплату ліцензійного програмного забезпечення кіпрській компанії. Але ж Кіпр – це не росія! Жодних доказів того, що ці кошти напряму потрапляють до російської федерації або використовуються для фінансування війни, слідство не надало. Проте затримання відбулося. Логіка звинувачень є очевидно хибною, адже у статті 111-2 КК України йдеться про пряме та умисне матеріальне забезпечення російської армії.

Ба більше, ліцензійний договір із кіпрською компанією був укладений ще до повномасштабного вторгнення. На той момент не існувало навіть статті 111-2 КК України, за якою зараз звинувачують підприємця. Це означає, що слідство намагається підвести під законодавство події, які апріорі не можуть підпадати під цю статтю.

Податки і благодійність: внесок, який важко ігнорувати

Щоб зрозуміти масштаб абсурдності звинувачень, варто подивитися на реальні цифри. За 2023 рік компанія Ігоря Зотька сплатила до бюджету України 3,4 мільярда гривень податків. Це кошти, які йдуть на фінансування армії, зарплати військових і відновлення країни.

Окрім того, компанія через благодійний фонд спрямувала 188 мільйонів гривень на гуманітарну допомогу та підтримку армії. За ці кошти були придбані морські дрони, дрони-розвідники, автомобілі для фронту, а також фінансувалися навчальні центри для військових, які підготували понад 15 тисяч бійців. Такий масштаб підтримки держави є абсолютно несумісним із звинуваченнями у пособництві державі-агресору.

Хто вирішує, що є «зв'язками»?

Відповідно до позиції ДБР, кожна господарська операція або партнерство може стати приводом для звинувачень, якщо правоохоронці вирішать пов'язати її з державою-агресором. Однак ці звинувачення базуються не на перевірених фактах, а на припущеннях і «додумках» ДБР, які не мають жодного документального підтвердження.

Це створює небезпечний прецедент, коли правоохоронці ухвалюють рішення на основі власної суб'єктивної інтерпретації, а не конкретних доказів. Такий підхід відкриває шлях до маніпуляцій і вибіркового переслідування, ставлячи під загрозу будь-який бізнес, який співпрацює з міжнародними партнерами.

Слід також наголосити, що розслідування за статтею 111-2 КК України належить до компетенції СБУ, адже саме цей орган є профільним для таких справ. Водночас справа розглядається ДБР, хоча ця стаття не входить до їхньої підслідності. Це викликає питання щодо дотримання процесуальних норм та юрисдикції під час розслідування.

Більше того, відмова СБУ займатися цією справою може свідчити про те, що безпековий орган просто не бачить перспективи у звинуваченнях.

Прецедент, який загрожує бізнесу

Дії ДБР, які спрямовані на фактичне блокування законного бізнесу та ув'язнення його власника за надуманими звинуваченнями, створюють небезпечний прецедент. Це загрожує перетворитися на системне явище. Удар по прозорому бізнесу – це не лише про Зотька. Це про ризики для кожного підприємця, який працює за законами України.

Блокування компанії Зотька призводить до величезних втрат для економіки. За 2023 рік компанія сплатила мільярди гривень податків. У разі її подальшого блокування держава щомісяця недоотримуватиме 529 мільйонів гривень податкових надходжень. Це кошти, які могли б піти на підтримку армії, але тепер вони заблоковані через безпідставні звинувачення.

Чиї інтереси захищають правоохоронці?

Усе це виглядає як замовна справа. І тут питання не лише у звинуваченнях. Паралельно із затриманням Зотька ми спостерігаємо масовану інформаційну атаку в ЗМІ. Тонни чорного піару, спрямованого на дискредитацію підприємця. Навіщо це потрібно? Можливо, для того, щоб перерозподілити частку ринку? Чи щоб залякати інших бізнесменів, які підтримують армію?

Замовний характер цього тиску стає очевидним, якщо проаналізувати, як швидко і поверхнево слідство висунуло звинувачення. Рішення суду, яке було ухвалене одним днем після затримання, є яскравим доказом того, що реального розслідування не було.

Чому це небезпечно для всієї країни?

Якщо такі дії стануть нормою, це завдасть шкоди всій економіці України. Війна – це час, коли бізнес і держава мають працювати разом. Переслідування тих, хто прозоро працює і підтримує армію, підриває цю співпрацю.

Подібні справи створюють небезпечний прецедент, який може відлякати міжнародних інвесторів. Хто захоче вкладати в країну, де навіть найбільші платники податків можуть стати жертвами замовних справ?

Підсумок

Справу Зотька слід розглядати не лише як проблему однієї компанії, а як серйозний сигнал для всього бізнес-середовища. Подібні дії правоохоронців загрожують економіці, інвестиційному клімату та міжнародній репутації України.

Україна не може дозволити собі такі «полювання». Бізнес, який платить податки, створює робочі місця і допомагає армії, має бути захищеним, а не переслідуваним. Захист доброчесного бізнесу – це не лише про економіку, це про нашу спільну боротьбу за незалежність.