Знову багато букв, але я продовжую вас знайомити з новими учасниками нового проєкту. Прочитайте і розпвсюджуйте. Знову до сліз. Ми маємо знати, хто зламав план взяти Киів за 3 дні.
#ГероіУкраіни
Я знала, що до нас приїде дуже серйозна людина, у високому військовому званні, командир дуже серйозного підрозділу ЗСУ.
Але коли Він заходить, ми знайомимось, Він починає відпрацьовувати проєкт, з Його обличчя не зходить посмішка. Він дуже простий і приємний в спілкуванні, постійно жартує, і якби я не знала Його ролі в лавах ЗСУ, я б ніколи не здогадалась, яка це серйозна людина зі сталевим стержнем в середині.
Знайомтесь, Круглов Андрій, підполковник, заступник командира зенітно-ракетного полку.
Андрій з військової династії. Батько Андрія був військовим, мати військовий медиком, брат також військовий. Все дитинство провів по військовим гарнізонам від Сибіру до ГДР.
Тому в Андрія не було навіть сумніву ким він стане у дорослому житті. Тільки військовим. Закінчив Харківський військовий університет, кафедра зенітно ракетних військ. Під час навчання активно займався спортом, досяг неабияких успіхів в легкій атлетиці. Закінчив університет в 2003 році.
- Андрій, але ж це саме час розвалу нашої армії, відсутнє фінансування, мізерні зарплати, що саме вас тримало в армії? Чому не пішли в цивільне життя?- питаю я
- Я п'ять років навчався на військового, я склав присягу, куди кидати, навіщо, яке цивільне життя? Я військовий — відповідає Андрій таким серйозним голосом, що я шкірою відчуваю силу та твердість його характеру.
Після закінчення Харківського університету Андрій повернувся по розподіленню в Одеську область. В 2007 році полк, в якому служив Андрій передислоковується на Донбас, де Андрій і зустрів війну в 2014 році.
- З 2014 року по 2016 рік катались по Донбасу, якщо так можна сказати- сміється Андрій і я бачу як він не хоче розповідати, що бачив за перші два роки війни – Я завжди працював в складі ЗСУ по тій спеціальності, по якій я закінчив університет.
- Почекайте, ви саме ось про ці великі серйозні установки говорите? А, так ви та сама людина, яка 8 років бамбила Бамбас, нарешті я вас знайшла- вже сміюсь я
- Так, саме про них – підтримує мій жарт Андрій- був навіть якийсь документальний російський фільм, де саме мій підрозділ звинувати в збитті цивільного Боїнгу. І навіть там було сказано , що мені орден дали за цю операцію.
- О, так ви зірка російського телебачення. Так а орден дали?
- Ні не дали — знову сміється Андрій.
- Скільки часу ви провели за 8 років війни на Донбасі?
- Та легше порахувати скільки мене там не було, майже весь час, були звісно відпуски.
- Андрій, ви розуміли, що буде повномасштабне вторгнення?
- До кінця не хотів в це вірити. 24.02.2022 я зустрів в Чорнобилі. Ми одні з перших побачили як на нас йшла танкова колона. Я бачу вертольоти, але мені глушать абсолютно весь зв'язок, я просто не можу працювати. Мною було прийнято рішення зайняти кругову оборону та приготуватись до роботи по наземним цілям. Я розумів, що треба щось робити. Я отримав наказ від командування переміщатись до Києва, але таку техніку неможливо везти по полям, таку техніку можна везти тільки по асфальтованим дорогам, але перед мною вже стояли ворожі війська. Ми іх перехитрили, і нам вдалось вирватись та на виконання наказу зайняти позицію на Київщині. 25 лютого я був вже на бойовій позиції на Київщині. Я отримав наказ працювати по військовим повітряним цілям. Перші 2 повітряні цілі я збив в 7.26 ранку 25 лютого 2022. За перші дні цієї активної фази я спочатку рахував збиті повітряні судна, але після 30-го збитого повітряного військового судна я просто перестав іх рахувати. Це були військові літаки та вертольоти. Вони летіли перші тижні просто не зупиняючись і саме на Киів. Станом на 5 квітня 2022 року нами було збито 70 повітряних цілей.
- Андрій я так розумію, що звання Героя України, ви отримали як раз за ці перші тижні війни і саме ви були одним з тих людей, які перші прийняли бій? — питаю я.
- Так, звання Героя України я отримав 28 лютого 2022 року, але нас таких було багато — відповідає спокійно Андрій – Після звільнення Київщини, нас поставили на північній напрямок, і ми отримали наказ працюати вже по повітряним цілям таким як ракети, пізніше до них приєднались шахіди. Але на Донбасі, ми все одно працюємо по військовим літакам, вертольотам, та дронам – туди вони ще залітають.
- Андрій, до роботи по шахідам вже пристосувались? І ще питання, скажіть це ж нове озброєння, ніхто не знає як по ним працювати, ніде це не прописано, чи можна сказати, що ви на ходу пишете нову історію ведення бойових дій саме по вашому напрямку? Чи можете зараз ви вже передавати свій унікальний бойовий досвід союзникам, НАТО?
- Звісно. Бойовий досвід колосальний, я зараз вже навчаю молодих військових новим тактикам та стратегії ведення бойових дій. Є стільки нюансів, напрацьовано стільки нових тактик, які ми застосовуємо, стільки вже наших особистих військових здобутків, про які я зараз не можу розповідати, але вони настільки ефективні, що звісно колись ми перепишімо інструкції з ведення саме тих операцій, за які відповідаю я.
- Андрій, що для вас буде закінчення війни?
- Повна капітуляція Росії, повернення до кордонів 1991 року, ми готові піти і далі, якщо нам дозволять.
- Що будете робити після Перемоги?
- Ми буде нарощувати військову міць. Сусіда в нас ніхто не забере. Ми ще дуже довго після Перемоги будемо знаходитись в стані підвищеної готовності. Може 10 років, а може й більше, якщо повернутись до історії Ізраїлю.
- Що для вас мотивація?
- По перше, я живу в Україні. Я в 1998 році склав присягу на вірність Українському народу. Я офіцер. В мене професія така- воювати. Хтось пече хліб, хтось вчить дітей, я саме та людина- військовий, який у випадку військових операцій, перший прийму бій. А ще моя мотивація це моя сім'я. До кінця березня моя сім'я з моїми дітьми були в Маріуполі. Тільки в кінці березня мені вдалось іх звідти вивезти.
- Ви воювали, знаючи що ваша сім'я знаходиться в окупації в Маріуполі?
- Так, це самий складний період в моєму житті. Я навіть не хочу про це розповідати. Мені було дуже складно. Але навіть тоді, коли мені вдалось вирвати сім'ю з окупованого Маріуполя, моя дружина відмовилась виїжджати за кордон.
- Андрій, це неймовірна історія просто сталевих нервів. Воювати, відпрацьовувати бойові накази, захищати свою державу, свій народ, знаючи що твоя сім'я в окупації в Маріуполі. Я не знаю як вас назвати, ви просто психологічний термінатор. У вас сталеві нерви, і я не уявляю, як собою треба володіти: своїми думками, своїм емоційним станом, своєю нервовою системою, щоб при таких умовах успішно виконувати бойові завдання. Знаєте, я постійно кажу, що наші військові в першу чергу люди, а потім військові, але дивлячись і слухаючи вас, я хочу спитати, ви точно людина? Може ви мене обманюєте, і ви таки термінатор?
- Ні я просто військовий, і я вірний своїй присязі та своєму народу- відповідає Андрій, і знову посміхається.
Ми прощаємось, він повертається на службу, а я дивлюсь йому вслід і таки думаю, що він мене обманув, і він таки дійсно термінатор.
Нагороди: Медаль за Військову службу України
Козацьких хрест 3 ступеня
Звання Героя України присвоєно 28.02.2022 Указ Президента України № 78
(орден отримав 05.04.2022)