Нарешті детально розповім про зустріч родин полонених військових медиків з КМС. Це буде лонгрід, але — прочитайте до кінця. І прошу вас — зробіть РЕПОСТ, най якомого більше людей дізнається правду про ситуацію.

Перш за все, хочу подякувати генерал-майору Тетяні Остащенко, Олегу Котенко, іншим (не знаю чи можна називати їх прізвища, тому доки не буду) представникам ЗСУ, КМС, НІБ, Координаційного штабу, що були присутні. Незважаючи не те, чи сподобалися нам відповіді чи ні, чи задовольнила нас надана інформація, ці люди відповіли на наше звернення та провели зустріч.

А тепер про головне. Багатьох із нас цікавило питання – як так сталося, що цілий шпиталь, майже на 2,5 сотні співробітників, залишився у облозі. Наші запитання були направлені до КМС. Згідно до відповіді, госпіталь 555 рішенням головнокомандувача був переданий до КМС 26.07.22. До цього моменту він був у оперативному підпорядкуванні командувача об'єднаних сил. Так от – наказу на евакуацію шпиталю не було. Згідно до оперативної ситуації його вирішили лишити у Маріуполі. Ну а потім вже було запізно. Дехто подумає – ну потрібно ж було якось лікувати поранених. Нагадаю – для такого у кожному угрупованні є свої медики, шпиталі, навіть під час Другої світової, виводили за лінію фронту. Можна багато сперечатися, хто з нас правий, вказувати що була така ситуація. Але я лише нагадаю одну з найчорніших сторінок нашої військової історії – Іловайську операцію. Тоді за звітом Генеральної прокуратури від 2017р. 366 осіб загинуло, 429 осіб отримали поранення, приблизно 300 потрапило до полону. Коли люди почали вимагати розібратись, чому це сталося — тимчасова слідча комісія Верховної Ради дійшла до висновку, що винен у цій трагедії екс-міністр оборони Валерій Гелетей і начальник штабу Віктор Муженко. Їх не захистили високі посади та звання. А тепер самі поміркуйте – чому досі мовчали про те, що шпиталь, майже усім особовим складом на чолі з командиром, доречі Героєм України, потрапив до полону.

Ще одне питання, яке дуже цікавило нас – це полонені з заводу Ілліча. Бо ми усі з вами чули, що Азовсталь – виконали наказ. А що до тих людей – чому жодне медіа не говорить про них? Чи виконали ці люди наказ? За неофіційними даними там було приблизно 500 поранених, за життя яких відповідали медики та військові. Нам вдалося дізнатися офіційну позицію КМС, щодо того, що ж сталося 12 квітня. Згідно до рапорту командира Азову, де було вказано, що вони далі не спроможні, в силу того що вже закінчилися боєприпаси, закінчився людський ресурс, виконувати завдання, та вийти було не можливо, військовим керівництвом було прийняте важке рішення щодо тих військових, що перебували на заводі ім. Ілліча. Тому офіційна відповідь – військові з заводу Ілліча були захоплені у полон. Жодних добровільних здач, або ще чогось там не було.

А от щодо службових розслідувань – нас чекав неприємний сюрприз. Зазвичай службове розслідування щодо обставин потраплянні до полону (чи не було це добровільною здачею) проводиться протягом місяця, але за потреби може бути продовжене ще на один місяць. За його результатами командир частини видає наказ про оголошення військовослужбовця захопленим у полон або заручником. Цей наказ є підставою для виплати грошового забезпечення на користь членів сім'ї. Так от, стосовно наших рідних жодного службового розслідування не проводилося аж до 29.07.22. До того часу, як 26.07.22 шпиталь повернули до КМС. Нагадаю – з 12 квітня чи з 18 травня (залежно від локації потрапляння до полону) до 29 липня наші рідні були підвішені у повітрі. Більше того, сім'ї не отримували жодного грошового забезпечення – бо службове розслідування не проведено, не зрозуміло, чи можна платити гроші. Люди, які втратили своє житло, усе своє минуле життя – залишились без засобів до існування. Нам пообіцяли на зустрічі, що розслідування закінчать до кінця цього тижня и почнуть розбиратися з соціальним забезпеченням (повідомили, що лишилися кілька процедурних моментів, але жодних претензій до медиків немає).

Доречі, я рекомендую усім сім'ям військових, близькі яких зараз знаходяться у полоні – дізнайтесь у командирів ваших частин за допомогою письмового запиту (бо телефоном нам теж багато чого казали) – як там службове розслідування? Чи вже пройшло? Чи вони вказали що ваш близький офіційно визнан нашою владою як не зрадник? Бо єдина офіційна підстава у відмові до виплат грошового забезпечення – це добровільна здача у полон.

Ми поспілкувалися з представниками НІБ та Координаційного штабу, щодо ситуації з обмінами та знаходженням людей у реєстру НІБ. За запевненням представника КШ – знаходження людини у реєстрі НІБ вже є достатньою підставою для внесення її до списків на обмін та подальшої роботи. Хоча підтвердження статусу полону з сторони РФ значно підвищує вірогідність звільнення. Надання будь якої фото/відео інформації родинами військовополонених значно спрощує процес.

Деякі коментарі стосовно визнання статусу полону все ж таки здивували. Бо для того, щоб полон офіційно визнали, державні установи мають отримати достатню на їх думку, кількість доказів, які вони ретельно вивчають. Що є достатньою кількістю? Розглянемо на прикладі одного з лікарів, що знаходиться у полоні. Він є на відео, яке було знято російським телебаченням у червні в Оленівці. Там він лікував наших хлопців. Йому навіть надали змогу зателефонувати додому дружині. Точно знаю 2 людей, що були обміняні, які вказували у рапортах, що бачили його у Оленівці, та перебували з ним разом. Хоча, думаю після останнього обміну таких людей було більше. Але досі офіційна відповідь щодо його статусу – «є відомості, які можуть свідчити про його ймовірне перебування у полоні». Ну про грошове забезпечення ви самі усе розумієте. Дома в нього залишилася молода дружина та 6-місячна дитина. Можливо, якщо ще дадуть змогу зв'язатися з домом, йому треба подзвонити комусь у ГенШтаб, особисто повідомити що він у полоні? Я розумію, що поточні законодавчі норми можуть бути інертними. Але в нас, вибачте, війна. Коли піднявся шум, щодо заборони виїзду чоловіків за межі міста – старий закон швидко відкорегували. Можливо хтось подумає і про сім'ї полонених?

Досі багато з родин не отримали сповіщення про полон. Хоча згідно до законодавства ми мали отримати їх протягом 7 діб від місцевих військоматів. Чому так сталося? Відповідь мене дещо приголомшила. Інформацію втратили. Частина особових справ була знищена у Маріуполі, частина вивезена до підконтрольної території, частину спалили у цілях інформаційної безпеки. Нащо ті електронні реєстри. Тільки папір, тільки хардкор. Де там Федоров та наша Мінцифри? Наразі інформацію відновляють і після закінчення службових розслідувань, обіцяють надіслати нам сповіщення. Доки що отримали їх 6 осіб. Сьогодні починається 5 місяць полону…

Доречі, протягом зустрічі декого дуже тригерило від слів про необхідність розголосу. Не треба ніякого фейсбуку, потрібна повна інформаційна тиша. Коли ми поцікавилися, чому не було жодного офіційного звернення від наших преслужб, щодо захоплення у полон не комбатантів, нам було надано роз'яснення, що публічне звернення може нанести шкоду як полоненому, так і родині. Я вчора слухав брифінг Ірини Верещук, щодо людей, що були захоплені на Азовсталі. Згадав звернення нашого президента – пана Зеленського, щодо необхідності публічності для полонених. І от щось у мене ніяк не сходиться. Може хтось підкаже – хто ж з них правий? Чи може вони хотіли нанести нашим полоненим шкоду?

А щодо тиші – ми почули доповідь юриста ЗСУ. Що медиків захопили як осіб, що можуть тримати зброю. Хоча у військових медиків в посвідченнях немає такого поняття, як закріплення зброї. РФ фальсифікує данні, підтягує їх під комбатантів. Тому, напевно, давайте далі мовчати, можливо побачимо і їх, наприкінці серпня, у клітках на сцені Маріупольского театру, де маріонетки Росії збираються робити показове судилище.

Представники Координаційного штабу дали коментарі, що Росія не хоче обмінювати наших медиків, що наші вже кілька разів вносили медиків до списків на обмін. РФ використовують їх — вони їм потрібні, і не тільки щоб лікувати наших, але й їх поранених. І тому єдина надія на звільнення медиків – це політичне рішення. При чому політичне рішення країн Світу. Які б могли надавити на Росію. Сьогодні Дмитро Кулеба радісно повідомив, що Макдоналдс повертається в Україну, бо вони довго їх переконували. Якби ж то наш МЗС так само переконливо вмовляв весь Світ врятувати наших медиків…

Ну і наостанок. Полонених медиків було виведено поза штат. Так, вони продовжують бути військовослужбовцями, їх не звільнили з лав збройних сил, навіть будуть продовжувати виплати та соцзахист. Ну, коли розберуться з розслідуваннями, звісно. Але на їх посади вже набрали інших людей. І коли вони повернуться з полону, та пройдуть реабілітацію, їм будуть шукати нові місця роботи, десь по всій країні. Так, звісно, все це зроблено строго за законом, жодних порушень. Але це якось так… навіть важко сказати як — нібито вкусив таке гарне, червоне яблуко, а воно зсередини все геть гниле…

#полоненіневидимки #savedoctors #russianattacksukraine #stoprussianaggression #warukraine #russiankillers #stopwar #stopwarinukraine #savemariupol #savemariupoldefenders