Дуже часто у своїх постах чи виступах «диванні аналітики», «лідери суспільної думки», «просвітники» та інші подібні мережеві персонажі, які в цьому циклі й іменуємо соціальними ботами, повертаються до тем, щодо яких вже все мало б бути зрозуміло, або які вже здавалося б «обсмоктані зі всіх сторін» та з яких вже витиснуто всі можливі вподобайки та поширення, як то кажуть, «до останньої краплі». Але знову ж таки, «ті ж самі яйця», але ще от із такого ракурсу. В голові читача чи слухача проминає думка — «о, черговий срач» і, якщо є час та натхнення, то цей слухач чи читач може долучитися до цього «махачу всіх зі всіма», або закрити вкладку з контентом в браузері на комп'ютері чи у смартфоні та пошукати інших матеріалів в мережі. Але, як в першому, так і в другому випадку, цей матеріал виступить тригером, що «освіжить» у свідомості читача чи слухача асоціації, які були сформовані раніше цією темою. Тобто наш соціальний бот експлуатуючи приказку «доки не впріти, доти не вміти» (хоча тут за контекстом відповіднішим є російський аналог «повторение — мать учения»), залучає психологічний механізм повторення певних тверджень доти, доки вони не будуть затверджені як частина переконань особи, мережевої бульбашки чи навіть цілого суспільства, перетворюючи їх на незаперечні істини.

Зазвичай соціальним ботом таким чином просуваються твердження, які зачіпають глибинні проблеми чи страхи сучасного суспільства, а правдоподібності такому твердженню надає те, що для його аналізу та перевірки необхідно застосовувати спеціальні знання. Тобто, щоб сформувати таке сумнівне твердження, достатньо написати суттєво менше тексту, ніж це має зробити реальний спеціаліст, який візьметься за спростування цього твердження, якщо він дійсно переймається за свою репутацію. Але тут же цей реальний спеціаліст потраплятиме у пастку «многа буков», якщо навіть популярно спробує прояснити хибність твердження без використання спеціальної термінології та певного додаткового спеціалізованого набору знань. І навіть, якщо реальний спеціаліст виділить час та сформує необхідні матеріали, далеко не факт, що він буде для їх просування застосовувати стратегію «переслідування» соціального бота та постійного розвінчування наступних варіацій початкового твердження, на що загалом і розраховує цей же соціальний бот. Бо тут додатково долучається наступне загалом хибне суспільне переконання: «якщо хтось стільки енергії та часу присвячує повторенню твердження, то власне це робиться виключно тому, що воно не може бути неправильним». На жаль це є одним із базових упереджень у пострадянському соціумі, який з одного боку здавалося б розуміється на пропаганді, і навіть вважає телевізор злом, а з іншого боку може зацікавлено та навіть прихильно сприймати різні побрехеньки чи сумнівні твердження в тих же соціальних мережах за умови їх постійного повторення.

Загалом правило просування «сумнівних тверджень» працює наступним чином:

Сам процес, який і формує в мережевій бульбашці чи цілому соціумі консенсус щодо цього твердження B і характеризується латинським виразом ad nauseam (дослівно — «до нудоти», по суті — «до огиди»). Власне, коли соціальний бот з підшефною ботофермою і затягують «мережевий срач» до стану ad nauseam, то вони зазвичай переслідують дві мети, де перша полягає в тому, щоб алгоритми мережі вважали кількість коментарів під постом чи виступом власне індикатором цікавості до цього поста чи виступу, і тим самим пропонували цей пост чи виступ все ширшій авдиторії (вищий рейтинг публікації), і тим самим збільшували капіталізацію цього поста чи виступу.

А от другою метою власне і є бажання стверджувати свою позицію, як правильну через те, що в такому «срачі» доволі легко пропустити дійсно реальні аргументи до заперечення, або коментар (чи коментарі) — розвінчування, як було сказано раніше, можуть в рази перевищувати повідомлення, яке розвінчується. Тобто, таким чином соціальному боту та його підшефній ботофермі значно простіше апелювати до читачів чи слухачів щодо відсутності «реальних» заперечень сумнівних тверджень. Такий стиль «аргументування» щодо «правильності» твердження ще називають або argumentum ad infinitum (до нескінченності), або argument from repetition (до повторення).

«Ну і що? Для чого це все?», може вдаватися до питань уважний читач. На це слушне питання потрібно звернутися до поняття критичного мислення, що розуміє під собою вміння всебічно аналізувати інформацію та вміння робити обґрунтовані (в ідеалі об'єктивні) висновки. Коли ж говорять про вміння робити обґрунтовані та об'єктивні висновки, то тут мають на увазі застосування логічних побудов. І ось тут ми й потрапляємо у сформовану соціальним ботом пастку (стратагему), оскільки вміння застосовувати логічні побудови абсолютно не страхує особу, мережеву бульбашку чи й навіть ціле суспільство від невірних висновків, оскільки те ж саме рефлексивне керування й оперує механізмом формування у свідомості логічного образу фізичної реальності на спотвореній чи навіть абсолютно хибній інформації.

Зокрема, якщо користуватися логічними побудовами, бо саме поняття логіки розглядається, як інструмент пізнання, то цей інструмент дозволяє перевірити правильність ланцюжка: з твердження А можна вивести твердження В, яке не буде суперечити умовам С. Але логіка не може здійснити перевірку істинності твердження А і не може перевірити відсутність якихось умов D, в контексті яких твердження B перестає бути істинним. Власне ці перевірки й лежать на плечах користувача логіки. Інструмент логіки

Власне ці перевірки й покладаються на користувача логіки, як інструменту формування висновків. Тобто, логіка сама по собі не може бути єдиним інструментом пізнання, і має та повинна бути застосовна з набором додаткових інструментів, які мають мінімізувати вплив її обмежень на результівні висновки.

Якщо говорити про приклад роботи логіки, близький до ідеального, то наразі цивілізація побудувала виключно одну таку систему пізнання — математику. Тільки в одній математиці в основу покладено систему істинних тверджень — аксіом, які сприймають без доведення практично весь соціум (за виключенням певних фріків звичайно), а всі подальші твердження отримані через логічні побудови на основі виключно цих аксіом. Тобто математика є прикладом повної системи (точніше, автору не відомий набір визначень і теорем, які не були виведені з попередніх теорем і визначень, аж до базових математичних аксіом). Графічно математику можна уявити у вигляді дерева, де коренем є власне ці базові аксіоми й далі гілки є результатами логічних побудов. Зрозуміло, що коли потрібно застосувати математику, не спускаються по дереву до самого кореня, а вибирають на гілках необхідні факти й вважать їх базовими аксіомами для подальших логічних побудов, розуміючи що перевірку істинності цих вибраних тверджень було зроблено в минулому величезною кількістю дослідників, які переміщувалися по цьому дереву туди-назад.

Як зрозуміло уважному читачеві, описаний на початку посту ad nauseam механізм діяльності соціального бота і полягає в тому, щоб до дерева аксіом та фактів, які зрозуміло що, по аналогії до математики, вибудовуються в інших системах пізнання — тих же історії, суспільствознавстві, психології, ... «прищепити» сумнівні твердження, істинність яких у суспільній свідомості «продавлена» власне за методом ad nauseam. І вже далі, посилаючись на логіку, мораль, етику, віру в Бога, будувати у суспільній свідомості альтернативні реальності, здійснюючи тим самим рефлексивне управління соціумом, бо ще раз — маніпуляції зі свідомістю осіб і цілого соціуму як раз і будуються на логічних, етичних, релігійних представленнях свідомо неправдивих чи спотворених даних.

Щодо використання логічних побудов у підвалинах критичного мислення, то ще однією пасткою, якою маніпулюють соціальні боти, є так звана «інтуїтивна переконливість», яку в жартівливій формі сформував А.Колмогоров: «якщо з твердження А випливає твердження В, і твердження В є приємним, то твердження А є істинним». Щодо найпростішого прикладу застосування соціальними ботами цієї інтуїтивної переконаності, то, як приклад: «хорошою ідеєю є на наш Youtube канал запросити „хорошого росіянина“ з великою кількістю підписок (твердження А), значить кількість підписок на нашому Youtube каналі також збільшиться (твердження В)». Зрозуміло, що твердження В (збільшення кількості підписників) є приємним результатом, і цим самим формується переконання, що запрошення цього «хорошого росіянина» було «хорошою ідеєю», хоча насправді це може бути й не так.

Тобто, як висновок, в критичному мисленні в сучасному світі «післяправди» значно важливішим є здатність ставити під сумнів будь-яку інформацію та вміння до перевірки інформації, а також стійкість до маніпуляцій та обману. 

Далі буде...