Довго думали-гадали: Хто ж все таки винен в тому, що в Україні до сих пір не розпочато впровадження у життя кардинальних реформ? Як виявилось, саме простий українець, що чекає цих самих реформ і винен. Мовляв у всіх бідах винні саме прості українці, тому що не розуміють що таке реформи, та не хочуть працювати. Не розуміють, що заради реформ, яких вони прагнуть, повинні бути готові поступитись матеріальними благами.

Ця нісенітниця, не витримує жодної критики. Ба більше, це можна вважати за пряму образу.

Українці, у своїй більшості, не тільки готові терпіти всі тяготи перехідного періоду, вони вже їх терплять років з 70 напевно. Терплять терпляче. Не плачуться, не бьються у істериці, а терплять. Змінювалась влада, та не змінювались підходи. Українцю всі наполегливо радили затягти паски та терпіти.

Так він перетерпів 20-30-ті роки. Потім він терпів післявоєнні роки, які плавно переросли у роки «перебудови» та дефіциту. Він терпів, викручувався як міг, але терпів.

Потім йому порадили потерпіти ще трішки, поки олігархи ділили ласий пиріг української економіки. І він терпів. Пережив буремні та голодні 90-ті,увійшов у міленіум. І почув уже знайоме йому прохання, ще трішечки потрепіти. Він знову терпів. Потім він захотів випустити пар, та вийшов на «помаранчевий Майдан», щоб нагадати про себе, та спитати: А довго ще терпіти? Коли вже ті реформи почнуться? Йому сказали: Ми тебе чуємо, реформи почнуться завтра. Не почались. Замість цього прийшов бандит з 90-х, та сказав я тепер ваш пахан і я буду вирішувати як і скільки вам терпіти. Пудумали українці, та знову вийшли на Майдан, щоб нагадати про себе, та спитати: А довго ще терпіти? Коли вже ті реформи почнуться? Пахан втік до своїх, а українців знову типу почули. Сказали що реформи почнуться сьогодні опівдні. А поки треба потерпіти, затягнути паски, та поступитись матеріальними благами, заради тих реформ. Українці погодились звичайно, та нагадали що вже терплять занадто довго, та і матеріальні блага у них не такі й великі, щоб ними поступатись. Але задля благого діла, готові на будь які жертви.

Дочекались українці опівдня, та реформи так і не почались. Ось уже надвечір'я спустилося на землю, а реформ все нема. Пройшов день, другий, третій, нема реформ. Українці як і обіцяли затагнули паски, поділились своїми матеріальними благами, та обіцяйного їм так і не дочекались. Замість цього, тепер їх звинуватили у тому, що вони недостатньо затягнули паски та не розуміють що таке реформи. Мовляв працювати не хочуть.

А це часом не ті самі українці, яких по всьому світу розкидало? Не ті українці, що від очікування реформ подались працювати у Польщу,Італію,Португалію,Іспанію,США,Австралію,Англію,Німеччину та Росія Господи прости? Ліниві? Працювати не хочуть? Та невже?

Українці дуже роботяща та розумна нація. В тому то і справа, що вони прекрасно розуміють що таке реформи, адже їздили по всьому світу, та бачили плоди цих самих реформ. Вони прекрасно розуміють, що потрібно почекати, що треба час. І паски затянгуть, якщо цього потребує момент.

Але вони повинні бачити, що зміни дійсно йдуть. Вони повинні бачити результат цих змін у повсякденному житті. А поки вони бачать багато балаканини, та мінімум конкретних дій. Бачать, як олігархи продовжують доїти Україну, в той час коли українець затягує паски ще тужче. Так що не ображайте українця, а робіть свою справу.