Хтось любить діючого президента. Хтось його ненавидить. Але за суперечками не виникає питання чи необхідний інститут Президента.

Хтось голосував за БПП, хтось за РПЛ, хтось за Самопоміч і далі за списком. Але доцільність існування Парламенту як інституту майже ніхто не обговорює.

Те саме можна сказати про Уряд.

Але з відносно новими інституціями — недержавними центрами боротьби з корупцією — відбувається щось неймовірне. Тобто багато хто каже, мовляв, треба боротися з корупцією, а реально тихо ненавидять антикорупціонерів.

Я навмисно не називатиму імен, їх всі хто в темі знають. Казатиму про принцип і тенденцію.

Нас привчають до думки, що борець з корупцією — це погана людина. Через особисте відношення формується думка, що антикорупціонер — це зло. Скажеш — антикорупціонер, і почуєш у відповідь: самі крадуть, квартири і дома накупили, в армії не служив...

І все б нічого, але що таке антикорупційна діяльність — мало хто уявляє.

Насправді займатися антикорупційною діяльністю — це значить ризикувати, виконувати ідіотські постанови по декларуванню грошей недержавних антикорупційних ГО. Це значить, що хтось повсякчас буде блокувати твою діяльність, на тебе будуть фабрикувати компромат ті, хто має зв'язки і вплив на ЗМІ. Ще будуть заздрити ті, хто свого часу не потягнув цієї діяльності, а в тебе виходить. Ті, хто заздрять, будуть розганяти хвилі «спогадів» та «інсайдів».

А ще (найогидніше) тебе будуть змішувати з брудом пересічні громадяни, які у більшості своїй жодного дня не займалися антикорупційною діяльністю і не уявляють собі що таке тиск або чому декларування доходів і витрат антикорупціонними ГО та контрагентами — це палки в колеса. Пересічні громадяни писатимуть, що нібито вони святі і вимагають появи німбу над головами антикорупціонерів. А як німбу немає — то хай собі валять. А як контрагенти не хочуть з ними співпрацювати — то й припиніть займатись отим грантожерством. Бо тільки голі й босі, тільки на усіх законних підставах мають боротися з корупційним монстром, в якого немає обмежень законом та моральних принципів.

І знаєтє кому вигідно таке відношення? Правильно — корупціонерам. Поки хтось обговорює чиюсь повістку в військомат і тіві-шоу навколо — десь знову спиздили мільйон. От прямо зараз. А ось ще один. І ще.

Я не чекаю на німби у борців з корупцією. Бо знаю в якому стані Україна і уявляю з чим стикаються мої друзі, які борються з корупцією. Реально боряться. Не подобається хтось з топ-антикорупціонерів? Добре. Ваше право. Ви можете робити свої висновки.

Але запитайте самі себе. Коли всі незалежні антикорупційні центри по країні будуть в опалі та їхня діяльність буде паралізована — хто буде долати корупцію? Антикорупційні фейкові комітети при різних партіях? А може ви самі? А ви готові віддавати цьому час, ризикувати життям своїм та родини і на всю країну показувати статки свої і родичів? Якщо готові — займіться боротьбою з корупцією прямо зараз. Цієї миті. І не війнами у фейсбуці. Так-то ми всі антикорупціонери.

NB. Простий розбір простого інформаційного дня. Для роздумів.